Зміни В Регулюванні Азартних Ігор В Румунії

Зміни В Регулюванні Азартних Ігор В Румунії

Favbet

Спонсорство[ред. ред. код]

Примітки[ред.
Favbet
Favbet&#;— міжнародна букмекерська компанія, заснована у році в Україні. Працює під ліцензіями уряду Кюрасао та України (з ).
Історія[ред.
На жаль, переважна частина Прогнозу на рік від Українського інституту майбутнього справдилася. Наступного ж року, за нашими прогнозами, позитивних сценаріїв практично немає. Тож ми змушені обирати між відносно поганими та поганими&#;
ЗАВАНТАЖИТИ &#;ПРОГНОЗ &#; У PDF

РОЗДІЛ 1
Внутрішня політика
Зміст:
Що збулося із Прогнозу на рік
Методологія
Базові умови на початок року
Успіхи та провали до початку року
Базові умови та межа можливостей для української влади у році
Цілі української влади на рік
Сценарії розвитку ситуації у році
Що збулося із Прогнозу на рік
Прогноз Українського інституту майбутнього на рік буде вже шостим з моменту заснування Інституту. Зрозуміло, що коли йдеться про такі продукти, ключовим питанням є: що, з того про що говорили, справдилося? Якщо події розвиваються за описаним сценарієм, методика роботи виправдовує себе (особливо, якщо таке повторюється кілька разів поспіль). Якщо ні, варто замислитись над підходами до аналізу інформації.
У прогнозуванні ми намагаємося оцінити процес з огляду на систему, де персоналії можуть відігравати важливу роль, але все ж, не виняткову. Процеси розвиваються під впливом багатьох факторів. І їхній хід визначає свободу маневру окремих груп чи особистостей.
Визначивши стартові умови, виклики та ризики, що стоять перед системою, можна побачити напрямок розвитку процесів та рамки свободи маневру окремих акторів. Це дає достатню основу висновків-прогнозів.
На цьому перейдемо до прогнозу на рік – на що звертали увагу і які висновки робили.
У політичній сфері, на внутрішньому полі, ключовими ризиками були визначені:
падіння рівня підтримки президента;
процес децентралізації та посилення регіональних еліт;
поглиблення протиріч з ФПГ і війна не тільки на медійному полі, а і за медійні ресурси;
проблеми в організаційній структурі партії влади;
наявність єдиного, відносно стабільного ресурсу (силового), що підштовхувало оточення Зеленського до вибору інструментарію щодо посилення своїх позицій.
На зовнішньому полі серед ключових ризиків були визначені:
можлива концентрація США на внутрішніх проблемах та вихід із зовнішніх конфліктів (зон присутності);
підвішений стан відносин із КНР;
концентрація Німеччини та Франції на внутрішньоєвропейському порядку денному;
ризик відновлення/поглиблення конфліктів із сусідами (Угорщина, Польща, Білорусь)
процес децентралізації та посилення регіональних еліт;
просування Росією свого бачення виходу з конфлікту на Донбасі на європейському та американському майданчиках;
Позиції України на початок року були оцінені як стан «керованої дестабілізації» (про методологію та визначення йдеться нижче). На наш погляд, оточення Зеленського мало намір сконцентрувати основні зусилля на внутрішніх питаннях. Насамперед – на покращенні керованості країною, посиленні своїх позицій та грі з відновлення підтримки серед населення.
На зовнішньому тлі завданням №1 було відновлення рівня підтримки, водночас питання зовнішньої легітимності були другорядними.
Далі наведемо цитату з Прогнозу на рік. На наш погляд, ситуація мала розвиватися наступним чином:
«Найімовірнішим сценарієм є формат підтримки відносин з Ахметовим, посилення позицій Пінчука та тактичними союзами з іншими групами. У такому форматі ймовірність кадрових перестановок не нижче. Вони просто відбуваються по-іншому – послідовною жертвою поодиноких фігур (або відбудеться повна відставка уряду для випуску пари в суспільстві). Імовірність такого сценарію – %.
Ситуація залишається у форматі &#;керованої дестабілізації&#;. Зазначені дії дозволяють стабілізувати становище як влади, так і олігархічних груп. Але це:

не відповідає запиту суспільства на зміни;
не знімає причин та гостроти конфлікту з регіонами;
не задовольняє інтереси нових політичних груп та проєктів;
несе додаткові ризики негативної реакції зовнішніх гравців.
Тому &#;керована дестабілізація&#; року має негативний вплив на перспективи розвитку ситуації вже у році».
Фактично на середину осені року ми мали тактичний союз з Ахметовим, нейтралітет Пінчука, протистояння з більшістю інших гравців. Кадрові зміни відбулися в точності з варіантом, вказаним нами як найімовірніший – послідовною жертвою поодиноких фігур.
Водночас оточення Зеленського використало наявний силовий ресурс (у вигляді РНБО) для стабілізації своєї ситуації та зупинення падіння показників легітимності.
Ближче до кінця жовтня ситуація почала змінюватися: намітилося протистояння партнерів щодо політичного союзу Ахметова та Зеленського. Частина спостерігачів говорить про повномасштабну політичну війну, частина – про суперечки партнерів, які закінчаться просіданням позицій президента.
І цей процес важливий як фактор, що впливає (серед інших) на розвиток подій початку року. У році відбулася тимчасова стабілізація ситуації. Але жодну проблему стійкості системи влади не вирішено, по суті. І це призводить до ризику втрати стійкості оточенням Зеленського.
Методологія
За основу методології ми використовуємо таблицю балансу кількох факторів.
Система влади, держави загалом (а також окремих груп) визначається:
рівнем легітимності — наскільки населення (групи еліт, зовнішні гравці, інші цільові групи) погоджуються з владою, її правом приймати обов&#;язкові рішення.
Економічними ресурсами, які поєднують як поточний стан фінансової сфери, так і сукупність інших матеріальних та нематеріальних засобів. Це природні копалини, трудові ресурси, технології, підприємницький потенціал. А також зовнішні чинники – клімат, попит на зовнішніх ринках.
Силові ресурси як механізм примусу виконання рішень влади. Цей набір ресурсів забезпечує безпеку, захист своїх інтересів.
Організаційні ресурси як система комунікації, аналізу, ухвалення рішень усередині групи чи держави. Наявність якісного організаційного ресурсу дозволяє уникати провалів у більшості позицій (крім тих, на які об&#;єктивно немає впливу. Наприклад, стихійні лиха, світові кризи).
Ідеологічний ресурс визначається системою ідей, цінностей, традицій, механізмів комунікації держави (групи) із зовнішнім світом.
Зовнішня підтримка – політична, економічна, військова, технологічна, ідеологічна (освіта, підготовка еліт) підтримка, яку надають зовнішні актори державі, елітам, суспільству. Важливо, що &#;зовнішня підтримка&#; не тотожна рівню зовнішньої легітимності. Вона більшою мірою залежить від наявності організаційних ресурсів, частково від ідеологічної стійкості.
У вигляді таблиці для української влади (та української держави) механізм виглядає так:
Легітимність Зовнішня Ключові гравці для аналізу: США, ЄС, РФ, Китай, окремо країни-сусіди.
Внутрішня Населення (маси)
еліти, регіональні еліти.
Ресурси Економічні
Силові
Організаційні
Ідеологічні
Зовнішня підтримка у різних формах (економічна, військова, політична тощо).
Це базова система, яка може трансформуватися, виходячи з кількості внутрішніх та зовнішніх акторів. Зокрема, у Прогнозі на рік, у розділі «Внутрішня легітимність» був доданий рядок «місцеві еліти».
Кожен їхній чинник має бути оцінений та позначений. Ми використовуємо просту шкалу +/-, без цифрових та інших індексів. Вже це дозволяє визначити основні ризики та межі можливого для країни, влади, окремих гравців.
Стабільний Керована дестабілізація Некерована дестабілізація
Легітимність Внутрішня +
&#;
+ &#;
Зовнішня + &#; + + або &#; + або &#;
Ресурси + &#; + + &#; &#;
Зовнішня підтримка + + &#; + &#; або мінімальний + &#;
Ключовий параметр – легітимність – наскільки ключові групи сприймають владні еліти та погоджуються з тим, що вони можуть приймати обов&#;язкові для виконання рішення.
Без внутрішньої легітимності політичний режим може бути стійкий лише за наявності решти чинників. Це називається «режим окупації».
У решті випадків стійкість можлива при випаданні одного з блоків-умов. Наприклад, відсутність зовнішньої легітимності компенсується внутрішньою (підтримкою населення) наявністю ресурсів. Відсутність ресурсів – зовнішньою підтримкою та зовнішньою легітимністю.
У разі повного провалу у двох блоках чи часткового – у трьох, ми отримуємо статус «керована дестабілізація». Характеристики стану:
неповний контроль за процесами всередині країни (економіка, політика, соціальна сфера): наявність областей, де рішення органів влади не виконуються або виконуються неналежним чином;
надзвичайна залежність від зовнішньої підтримки чи ресурсної бази, на яку влада немає впливу (наприклад, рівень ціни на світових ринках);
пріоритет тактичних завдань над стратегічними: система існує у режимі реакції на виклики, ресурсів (зокрема часу) на довгострокове планування немає, чи їх вкрай мало.
У разі просідання у трьох блоках (або часткового просідання у всіх), ми маємо стан дестабілізації. Фактично – це початок глибокої кризи, яка у більшості випадків призводить до краху існуючої системи. За вкрай рідкісного та вдалого збігу обставин, можливий вихід у стан керованої дестабілізації. Але це відбувається внаслідок зовнішніх процесів чи рішень, на які впливати зсередини системи неможливо.
Базові умови на початок року
Логіка розвитку подій
На внутрішньому полі року завданням №1 для президента Зеленського стало питання відновлення параметрів внутрішньої легітимності, або якщо бути конкретнішими – рівня підтримки серед населення.
Друге завдання, яке вирішувалося паралельно, — спроба повернути керованість над процесами. Простіше кажучи, забезпечити виконання рішень центральної влади, незважаючи на позиції та протидію окремих груп інтересів.
Для досягнення результатів в обох напрямках було обрано єдиний доступний механізм, який дає, хай тимчасові, але передбачувані результати – Раду національної безпеки та оборони. На відміну від законів, які готуються тривалий час і не завжди виконуються належним чином, рішення РНБО є обов&#;язковими з моменту їхнього ухвалення. А підготовка займає нетривалий час. Досвід із каналами групи Медведчука кінця року та реакція суспільства на використання механізму підштовхнула до подальших дій.
З&#;явилося явище, яке у ЗМІ охрестили «турборежимом РНБО» – у щотижневому режимі ухвалювалися рішення про введення санкцій щодо окремих осіб, груп чи компаній. Послідовний удар по «токсичним» групам (контрабандисти, «злодії у законі», російські бізнеси тощо) не викликав різкого відторгнення у суспільства. А той факт, що рішення РНБО починали виконуватися одразу, створив передумови для зростання популярності президента. Населення відвикло від того, що нормативні акти можуть виконуватися швидко та без винятків.
Водночас питання законності ухвалених рішень (відповідності встановленим законами параметрам, що дозволяють вводити санкції), тимчасовий характер не порушувався.
Турборежим РНБО дав ефект на внутрішньополітичному полі. Навесні року, на тлі зростання популярності президента, відновилася «антиолігархічна» риторика. На цей момент під санкціями були «контрабандисти», «російський бізнес», «злодії в законі». Це ставило опонентів існуючій владі в заздалегідь невигідне становище: активна протидія, критика політики влади могла бути обіграна у медійному полі. Простіше кажучи, опонент ризикував стати одночасно лобістом криміналітету, контрабандистів, олігархів тощо.
У результаті всі ключові групи – ФПГ, місцеві еліти, політичні гравці – зайняли позицію очікування і не робили активних атак на владу. Обмежувалися черговою різкою критикою. А частина олігархів, як наприклад, Ахметов, Пінчук, представники агрокомпаній, пішли на тактичний союз із владою, наголошувано коректно використовуючи свої медійні ресурси та намагаючись отримати в обмін тактичні вигоди для свого бізнесу.
Це дозволило президенту Зеленському перейти до етапу боротьби за контроль над механізмами, які забезпечують керованість державою. Вже ближче до літа розпочався процес зміни наглядових рад у державних корпораціях, активізувалася боротьба за контроль за антикорупційною інфраструктурою (НАБУ, САП, НАЗК та інші). Процес викликав досить різку реакцію з боку ЄС та США, проте не став причиною глибокого конфлікту і поки що не призвів до зменшення рівня підтримки України.
Наступним етапом посилення позицій влади стала спроба пошуку додаткових фінансових ресурсів. Було запущено ринок землі, знято мораторій на азартні ігри, проведено через ВР законопроєкти, які посилюють фіскальну політику. Ці механізми не дали очікуваного результату.
Але на руку Україні зіграла і хороша кон&#;юнктура на світових ринках — рівень цін на основні українські експортні групи суттєво зріс. Конфлікт КНР з Литовською республікою та вичерпання резервів збільшення пропускної спроможності Білорусі, як транзитера товарів, створило передумови для нарощування експорту до Китаю.
Таким чином, держава отримала додатковий економічний ресурс, що дозволив стабілізувати ситуацію і продовжувати реалізацію частини масштабних проєктів («Велике будівництво»).
Водночас зазнала невдачі спроба оточення Зеленського отримати контроль над місцевими елітами. Великої «війни за вплив» не відбулося — регіональні групи на тлі турборежиму РНБО зайняли скоріше вичікувальну позицію. Але й спроби оточення Зеленського сформувати власну платформу комунікації через створення конгресу місцевої та регіональної влади, загалом провалилися. Асоціація міст України, яку сьогодні очолює В. Кличко, не зникла і є потужним конкурентом президентським ініціативам у галузі вироблення політики співпраці з місцевим самоврядуванням.
Варто згадати ще одну ініціативу — розтягнутий у часі та з безліччю окремих заходів форум «Україна 30». Майданчик, який планувався як механізм обміну думками, презентації ідей трансформації держави та база для посилення позицій президента, основа його популярності в майбутньому – мав обмежену ефективність. Форуми, як діалогові майданчики пройшли, і частина з них була корисна. Однак вони не дали результату у вигляді рейтингів і не привели до Зеленського групи, які могли б стати джерелом поповнення кадрів у системі управління. Ба більше, президент Зеленський та його політична сила втратили ототожнення з можливістю різкої трансформації. Якщо у році основою кредиту довіри була «можливість змін», то у році вони сприймаються як «чергова влада» – від них уже не очікують оновлення державної системи.
Невирішені питання в комунікації з місцевою владою, провал комбінації з «формування бачення майбутнього» з прив&#;язкою позитивних ідей до персони президента гостро порушили питання про контроль над медійним полем. Літнє пробуксування могло вилитися в політичні проблеми вже навесні року. Тому через «антиолігархічний закон» та тиск на ФПГ почався новий етап боротьби за медійні ресурси.
Успіхи та провали до початку року
Резюмуючи написане вище, можна стверджувати, що Зеленський зміцнив позиції у наступних сферах:
легітимність серед населення;
формування тактичних союзів з частиною еліт;
отримання додаткового (але нестійкого) економічного ресурсу;
збільшення силових ресурсів влади.
Однак був неуспішний (або досяг лише частини завдань) у сферах:
організаційного оформлення своєї політичної сили;
вибудовування системи взаємодії з регіональними елітами.
І ключовою втратою стала зневіра частини суспільства щодо трансформації державної системи з очікуваннями від Зеленського. Він уже не «потенційний реформатор», а лише «один із президентів», який може бути вдаліший чи невдаліший, ніж попередники.
На зовнішньому полі не вдалося вийти із зони конфліктів з Угорщиною, Польщею, за рік не з&#;явилося політики щодо Білорусі.
Відносини з ЄС та США будуються за принципом збереження підтримки та спроб отримати додаткові економічні ресурси (зміна квот на експорт, ревізія договору про асоціацію, відкриття ринків тощо). Водночас базові протиріччя щодо оцінок політики, що проводиться Зеленським, підходів до кадрової роботи залишилися.
З нових зовнішніх факторів варто зазначити:
початок діалогу США та ЄС із виробленням близьких підходів співробітництва, визначення ключових напрямів. До того ж, якщо у випадку зі Сполученими Штатами йдеться про озвучені на брифінгу тези, то Європейський Союз року прийняв документ, який описує контури нової європейської політики щодо російського напряму.
завершення будівництва газопроводу «Північний Потік-2» та запуск південного напрямку транзиту російського газу до ЄС. Україна вже зіткнулася з прямим контрактом на постачання газу до Угорщини, оминаючи свою територію. Запуск «Північного Потоку-2» дозволить Росії завершити створення «газового кільця», що дозволяє постачати продукцію «Газпрому» європейським споживачам в обхід України (і всього східноєвропейського регіону) як південним, так і північним маршрутами. Це суттєво зменшить вагомість України в очах європейських політиків, насамперед політичних еліт Німеччини та Франції.
Відновлення російської політики в українському напрямі. Зокрема – активне надання російського громадянства українцям, початок інформаційної кампанії, покликаної розширити серед європейських політиків тези про «близькість українців та росіян» та неадекватну політику офіційного Києва, яка йде в розріз із настроями частини власного народу. І, як наслідок, знову наполягти на внутрішньому характері «конфлікту на Донбасі» та недоцільності порушувати питання Криму.
Суть того, що відбувається, і стартові позиції української влади наприкінці року відображені в таблиці:
Розвиток ситуації у році План: рік
Ситуація: грудень року Бажане: рік Факт: рік
Легітимність Внутрішня маси +/- (спадає) +/- зупинити падіння +/- стабілізація на ядрі +/- цементування ядра, збереження позицій лідера
еліти +/- (спадає) +/- стабілізація відносин +/- тактичні союзи, очікувальна позиція ключових гравців +/- пропозиція нової системи взаємовідносин, оновлення тактичних союзів
Регіональні еліти +/- (спадає) + контроль над регіонами (або домовленості) +/- відсутність різкого конфлікту, але водночас – не отримання контролю; лінія розрізу – Форум МСК/АМУ. +/- перемога у протистоянні з АМУ – підконтрольність місцевих еліт
Зовнішня +/- +\- +\- підтримка є , але з негативними сигналами +\- не впасти!
Ресурси Економіка &#; +\- +/- вдалий рік – добрий рівень цін на зовнішніх ринках, але країна не вийшла на стійкість за критичними напрямами +\- отримання додаткових ресурсів за рахунок оновлення тактичних союзів з елітами та отримання загальної керованості процесами
Силовий блок +\- +\- створення системи розподілу впливу + посилення позицій; зміна Авакова, призначення у МВС + завершення процесу отримання контролю над силовим блоком – антикорупційна інфраструктура
Організація &#; (погіршилась) +/- +/- покращення дисципліни у «СН», проте початок дроблення партії + формування своєї політсили, її сателітів; керована система та дроблення опонентів
Ідеологія &#; &#; &#; &#; не актуально
Зовнішня підтримка +\- (криза в економіці) +\- +\- +\- не впасти!
Базові умови та межа можливостей для української влади у році
Прогноз на рік значною мірою заснований на стартових позиціях кінця року, зовнішніх та внутрішніх умовах.
Зовнішнє середовище
Серед основних зовнішніх факторів, що зумовлюють свободу маневру України, можна назвати:
Зміщення фокусу політики ЄС та США на внутрішні проблеми. Наслідки пандемії, необхідність відновлення власної економіки зумовлює поступовий відхід від зон, що здаються Берліну, Парижу та Вашингтону другорядними. Україна на тлі подій року ризикує випасти зі світового порядку денного. На цьому тлі критично важливим стає утримання рівня двосторонніх відносин з ключовими державами.
Вихід США з другорядних конфліктів прискорює процес стимулювання створення регіональних коаліцій, які виконуватимуть роль провідників американських інтересів у регіоні. У Східній Європі – це проєкт «Тримор&#;я». Для України стає критично важливим розвиток відносин із сусідами. Проте кінець року ознаменувався зростанням напруженості із сусідами — Польщею, Угорщиною. Таким чином, без виходу на рівні відносини зі згаданими державами, очікувати на зовнішньополітичні прориви на західному напрямку не варто.
Конфлікт США та КНР, що накладає відбиток на можливості проведення Україною інтенсивної політики у китайському напрямі. Києву необхідно знайти формат співпраці, який дозволить отримати ресурси (ринки збуту, інвестиції, технології) зі Сходу, не зіпсувавши водночас відносин із Вашингтоном.
Реальна перспектива запуску «Північного Потоку-2» дозволяє Росії створити «газове кільце» навколо України та суттєво знижує значущість нашої країни як транзитера газу європейським споживачам.
Нова політика США та ЄС щодо Росії, яка може бути побудована, виходячи з раціональних підходів та інтересів західних держав. США та Європейський союз у цьому напрямі згадують війну в Україні лише у зв&#;язку з виконанням Мінських угод (без варіанту їх перегляду), що дуже вигідно для Російської Федерації.
Оновлена політика України в українському напрямі. Москва активно надає громадянство українцям, керівники РФ висловлюються у тезовій конструкції «близькі народи, але неадекватне керівництво в Україні». Восени року розпочалася політика економічного шантажу України, яка супроводжується загостренням на Донбасі. Таким чином, у році очікуються спроби РФ домогтися прямих контактів керівництва ОРДЛО та України, формування робочих груп (у цьому складі) з метою представити «ЛДНР», а не Росію, стороною конфлікту. Не варто виключати можливості примусу України до компромісів з боку Франції та Німеччини.
Енергетична криза кінця року, з одного боку може призвести до зростання цін на продовольство, з іншого – до обвалу попиту (і можливо, цін) на інші групи українського експорту.
Політична криза в Білорусі та погіршення білорусько-українських відносин. Сьогодні офіційний Мінськ та Київ перебувають у стані політичного конфлікту. Однак як одна, так і інша сторона розуміють важливість збереження економічної взаємодії. Україна, на жаль, не має власної політики у білоруському напрямі, намагаючись балансувати між бажаннями наших партнерів та раціональними інтересами торгівлі. Це створює додаткові ризики обвалу економічної взаємодії та не дає перспектив виходу на плідний політичний діалог, навіть за умови зміни влади у Білорусі.
На цьому тлі завдання офіційного Києва — як мінімум, не провалитися з питань зовнішньої підтримки та зберегти рівень зовнішньої легітимності у прийнятному діапазоні. Якщо формулювати завдання коротко, то отримуємо фразу «не впасти!».
Імовірність суттєвих проривів у відносинах невелика, а просідання загрожуватиме стійкості української влади. Особливо на тлі ресурсного шантажу з боку Росії, який, навіть за успішного проходження опалювального сезону цієї зими, може відновитися восени року.
Ключова загроза на зовнішньому полі – рівень підтримки з боку партнерів та ціни на світових ринках. Обвал за товарними групами, які є основою українського експорту, призведе до істотного зменшення економічних ресурсів влади. На цьому фоні основним напрямом стабілізації стану стане політика «мінімізації зовнішніх ризиків». Коли ти не впевнений у стабільності зовнішнього ресурсу, є спокуса вимивати резерви всередині країни. Тому сміливі програми у податковій сфері малоймовірні. Натомість велика можливість спроб збільшити притоки від ФПГ і податкові збори шляхом «затискання гайок».
Внутрішні питання
Базовим досягненням оточення Зеленського стала стабілізація рейтингів та відновлення рівня легітимності. Це було досягнуто за рахунок рішень РНБО і дозволило стабілізувати парламент, розпочати наступ на власників медіа-активів, запустити ринок землі та нарешті – посилити позиції у силовому блоці, змінивши Авакова.
Але ключовою проблемою таких успіхів є тимчасовий характер механізму РНБО. Рішення цього органу ефективні протягом місяців. Після цього групи, які потрапили під санкції та обмеження, знаходять механізми їхнього обходу і відновлюють свою діяльність (як і вплив). Це вже видно з виходу «на супутник» телеканалів «пула Медведчука», трансформація бізнесу осіб, які потрапили під санкції як «контрабандисти».
Найбільші ФПГ, які займали позицію очікування, будуть активнішими у році. Коаліція з Ахметовим, яка почала давати збій восени року, може бути відновлена взимку року, але це не вирішує проблеми:
інші групи спробують тиснути з метою увійти до «союзників» чи дискредитувати владу, показуючи схожість політики Зеленського з попередниками. Водночас керівники найбільших ФПГ проводитимуть пошуки форматів створення нових політичних проєктів, які зможуть змінити групу Зеленського.
І, найнеприємніше для президента, що політичні пошуки вестиме і Ахметов, навіть за збереження рівня співпраці з владою. Розвал формату співпраці з Ахметовим призведе до ідеального шторму в медійному полі, коли критикуватимуть президента Зеленського практично всі ключові медіа-групи країни. І, звичайно, будуть займатися пошуками альтернатив.
Місцеві еліти, які у році, на тлі турборежиму РНБО, утримувалися від відкритих конфліктів із центром, не забули про свої проблеми та претензії. Скоріше йдеться про те, що питання майбутніх взаємин «відкладені». І зі зменшенням ефекту від ухвалених на початку року рішень зростатиме рівень напруженості між центром та регіонами. Тим більше, що спроба Зеленського створити власну систему комунікації з регіональними елітами у рамках форуму «Україна 30» провалилася. Сьогодні є не до кінця оформлений Конгрес місцевої та регіональної влади та Асоціація міст України, що структурувалася, на чолі з Кличком.
Домінування теми COVID у публічному просторі та спроба нейтралізувати можливих конкурентів Зеленського маленькими медійними війнами (наприклад, кейс із Кличком, робота на відставку Разумкова) не залишила можливостей просування позитивного порядку денного, бачення майбутнього України. Простіше кажучи, задуманий як серія важливих подій форум «Україна 30», пройшов у тіні дріб&#;язкових розбірок усередині українських еліт та суперечок про карантин та вакцини.
Це не залишає оточенню Зеленського інших можливостей утримання влади, крім роботи з підтримки рейтингів (утримання легітимності серед населення) та зміцнення власної ресурсної бази. Насамперед організаційної, силової. Це дозволить спробувати отримати додатковий економічний ресурс, вичавлюючи резерви зі старої системи. Про різкі експерименти у податковій сфері, у зміні бізнес-клімату не йдеться, оскільки будь-яке тимчасове погіршення може обвалити рейтинги влади, що суперечить базовим завданням на рік
Ще одним викликом, який зумовлює свободу маневру українського керівництва, є кадровий голод. Відновлення керованості країною вивело показник «лояльності» на перше місце серед якостей кандидатів на владу. І це, на тлі відсутності бачення майбутнього, відштовхнуло від партії влади значну частину фахівців, яких оточення Зеленського могло розглядати як кадровий резерв.
Таким чином, основний формат розвитку подій на рік можна описати формулою:
«не провалитися за рівнем зовнішньої підтримки та за рахунок підтримки рейтингу, посилити свої позиції». Кардинальних змін у країні від такого підходу не варто очікувати. А можливі сценарії розвитку ситуації описані нижче.
Цілі української влади на рік
Давайте ще раз подивимося на таблицю. Дамо дещо спрощений варіант «ситуація на кінець року – бажане у році».
Стан на кінець року Бажаний результат на кінець року
Легітимність Внутрішня маси +/- стабілізація на ядрі +/- цементування ядра, збереження позицій лідера
еліти +/- тактичні союзи, очікувальна позиція ключевих гравців +/- пропозиція нової системи взаємовідносин, оновлення тактичних союзів
регіональні еліти +/- відсутність різкого конфлікту, але й неотримання контролю; лінія розрізу – Форум МСК/АМУ +/- перемога у протистоянні з АМУ – підконтрольність місцевих еліт
Зовнішня +\- підтримка є, але з негативними сигналами +\- не впасти!
Ресурси Економіка +/- вдалий рік – добрий рівень цін на зовнішніх ринках, але країна не вийшла на стійкість за критичними напрямами +\- отримання додаткових ресурсів за рахунок оновлення тактичних союзів з елітами та отримання загальної керованості процесами
Силовий блок + посилення позицій; зміна Авакова, призначення у МВС + завершення процесу отримання контролю над силовим блоком – антикорупційна інфраструктура
Організація +/- покращення дисципліни у «СН», проте початок дроблення партії + формування своєї політсили, її сателітів; керована система та дроблення опонентів
Ідеологія &#; &#; не актуально
Зовнішня підтримка +\- +\- не впасти!
Оскільки жодну з ключових проблем системи не було вирішено у році, то девізом української влади у може бути слово «втриматися». І, можливо, дещо посилити позиції щодо низки напрямків. Але проривів очікувати не варто. Тепер за пунктами:
Внутрішня легітимність серед мас. Сьогодні маємо стабілізацію рейтингів та рівня підтримки завдяки, в основному, механізму «турборежиму РНБО». Водночас ефективність рішень Ради національної безпеки та оборони не може бути використана як частина системи управління. Це, скоріше, тимчасовий і вимушений захід, який згодом втрачає свою ефективність, що ми починаємо спостерігати сьогодні. І вже ближче до квітня буде очевидно, що рішення РНБО весни року не працюють належним чином. Як результат — демонстрація нездатності влади вирішити проблеми та ризик провалу в рейтингах. Сюди ж додамо відхід частини команди «у вільне плавання», що послаблює позиції влади та атаки з боку опонентів у медійному полі. Тому ключовим завданням Зеленського та його оточення буде стабілізація ядра підтримки та збереження позицій лідера рейтингів. Про різке зростання підтримки як легкодосяжний результат не йдеться.
Внутрішня легітимність серед еліт (зокрема регіональних). Вона сьогодні обмежена і відсутність «наступу по всіх фронтах» обумовлюється позицією очікування частини гравців та небажанням працювати на усунення Зеленського тих, хто займає різку позицію. Крім того, не вирішене питання відносин з регіональними елітами. Таким чином, для оточення президента ключовим завданням є утримання позицій і вирішення головної проблеми — керованості. Пріоритет – боротьба з Асоціацією міст України за вплив на регіони та створення своєї системи контролю і комунікації. Щодо ФПГ – завдання запропонувати нову систему взаємовідносин, можливо, оновити тактичні союзи, але зі збереженням як мінімум рівноправності, як максимум — досягти свого домінування. Цілі та завдання ключових ФПГ схожі — оновлення тактичних союзів, але з ослабленням позицій Зеленського та переведенням того в розряд «молодшого партнера».
Зовнішня легітимність та зовнішня підтримка. Тут завдання влади просте – «не впасти». На тлі компромісів, що намітилися по лінії США-РФ і ЄС-РФ, важливо утримати рівень підтримки з боку своїх західних партнерів. Водночас не менш важливим є завдання досягти їхньої мовчазної згоди на подальше посилення впливу президента на систему управління, державні корпорації, антикорупційну інфраструктуру.
Ресурси. Не маючи впевненості у стабільності зовнішніх ринків, для української влади ключовим завданням є утримання рівня внутрішньої ресурсної бази. Серед ключових активів – силовий блок. І посилення МО, гальмування реформи СБУ, відхід Авакова, боротьба за вплив на антикорупційну інфраструктуру свідчать, що Банкова розглядає силовиків як ключовий актив. Завданням на політичному полі, як і раніше, є структурне оформлення партії «Слуга Народу». Вироблення ідеологічного базису для політсили неможливе. Тому вестиметься будівництво політичного проєкту — організації, яка лояльна президентові і змінює думки синхронно з бажаннями ОП. Паралельно відбуватиметься робота щодо гарантування постійної підтримки від однієї чи кількох груп у ВР. Можливий початок гри з регіональними політичними силами. Економічний ресурс – слабке місце. Частково позиції можна покращити, входячи в тактичні союзи з ФПГ, частково тимчасове покращення можливе «затисканням гайок» для малого та середнього бізнесу. Що й відбуватиметься.
Сценарії розвитку ситуації у році
Ключові виклики, що зумовлюють настання того чи іншого сценарію
Імовірність того чи іншого сценарію розвитку подій у році залежатиме від реакції українських політичних еліт (не лише влади, а й її опонентів) на такі можливі виклики.
Зовнішні:
нестійкість цін на світових ринках, зокрема ціни на основні позиції українського експорту. А також, ймовірність настання світової фінансової кризи;
регіоналізація зовнішньої торгівлі та формування кількох сегментів;
необхідність вжиття заходів щодо збереження (або посилення) присутності України у світових логістичних ланцюжках;
політична криза в Білорусі, яка в українському напрямі вже проявляється у вигляді різкого погіршення політичних відносин. Ризик провалу на рівні економічного співробітництва;
домовленості РФ з ЄС та США та примус України до компромісів з питань Донбасу та Криму;
Гра Російської Федерації на українському полі. Кремль перейшов до нової тактики, яка включає економічний шантаж, помножений на періодичне створення загрози у військовій сфері та стимулювання протестних рухів та явищ усередині країни («антивакси», паспортизація українців тощо). На зовнішньому полі РФ у році активно просувала ідею про «братні народи» та «неадекватну владу в Києві, яка не відображає інтересів українців».
Внутрішні:
зниження ефективності впливу рішень РНБО від року та, як результат, демонстрація нездатності влади проводити ефективну політику;
протистояння із ключовими олігархічними групами, політична війна за контроль над медійними та економічними ресурсами;
дискредитація влади та зростання розколу в суспільстві з низки питань («антивакси», регіональні проблеми, співпраця з РФ, ковідні обмеження);
відсутність ідеологічного ядра у партії влади та дефіцит кваліфікованих кадрів;
загальна десакралізація влади, дискредитація державних інституцій.
Відповідно, настання того чи іншого сценарію, його перебіг та результати залежать від наявності одного чи кількох із перерахованих викликів та реакції українських еліт на ситуацію, що склалася. Але в будь-якому з ключових варіантів Зеленський зберігає посаду президента. Верховна Рада найімовірніше так само залишається у сьогоднішньому складі. Однак, ймовірність дострокових виборів, нехай і невелика, все ж таки зберігається.
На цьому перейдемо до характеристик ключових сценаріїв.
Ідеальний шторм
Умови настання сценарію
Домовленості РФ та наших європейських партнерів змушують створити сприятливі умови для тиску на Україну з боку Кремля.
Росія розпочинає етап комплексного тиску, який може включати ескалацію на Донбасі, економічний тиск через торгові шляхи (обмеження судноплавства у Чорному та Азовському морях, обмеження із залізничним транзитом), відсутність стабільних постачань енергоносіїв, стимулювання внутрішньоукраїнських протестів.
Результатом стає розблокування переговорів у Нормандському форматі чи прямі консультації Києва з Москвою. А також, примус України до невигідних для себе компромісів (включно з прямими контактами з ОРДЛО). Економічний тиск та падіння світових цін на основні групи експорту призводять до зменшення фінансових ресурсів при владі.
Спроби стабілізувати ситуацію призводять до необхідності посилити тиск на ФПГ та посилити фіскальну політику.
Перебіг процесів
Провал на зовнішньополітичному полі та економічні проблеми, протистояння з олігархічними групами призводять до зростання напруженості в суспільстві, що може вилитися в масові протести з різних приводів: починаючи зі здачі позицій на Донбасі до падіння рівня життя.
Це множиться на потужні медійні атаки на владу з боку ключових ФПГ (ЗМІ, що їм належать, пов&#;язаних з ними політичних сил тощо). До цих проблем додається зростання протиріч та наростання напруги протистояння в регіонах. Що вкрай небезпечно для Зеленського, враховуючи слабкість регіональної мережі партії «Слуга Народу» (не за кількістю філій партії, а за їхньою самостійністю та впливовістю) та відсутність ефективної системи впливу на рішення місцевого самоврядування.
Спроби взяти під контроль ситуацію за допомогою силового блоку на тлі припинення ефекту від рішення РНБО року дають лише тимчасову стабілізацію на місяці. У цьому сценарії Україна входить у рік у стані глибокої політичної кризи та гострого протистояння влади з опонентами. Але без електоральних кампаній — Зеленський побоїться йти на вибори, ризикуючи втратити важелі впливу на ситуацію.
Ймовірність
Неприємний сценарій, який можливий у році, у разі довгої послідовності помилкових рішень влади. Однак його ймовірність вкрай мала – не більше 10%.

Війна проти всіх на внутрішньому полі
Умови настання сценарію
Базові умови цього сценарію схожі на попередній з різницею у причинах проблем української влади. У «ідеальному штормі» важлива роль належить зовнішнім чинникам, у цьому сценарії – внутрішнім.
Важливою є відмінність від попереднього сценарію за критерієм зовнішніх ресурсів: підтримки, рівня цін на світових ринках. Простіше кажучи, варіант коли можливий провал на зовнішніх ринках компенсується наявністю ресурсного підживлення від партнерів, демонстрацією політичної солідарності і под. Проте зі своїми обмеженнями: цей сценарій може також супроводжуватись (або бути спричиненим) політичними домовленостями Росії з ЄС та США, запуском «Північного Потоку-2».
Можливий тиск на Україну з питань компромісів із РФ. Але він не критичний і залишає можливість для Зеленського та оточення зволікати. Крім того, на відміну від попереднього сценарію, згода офіційного Києва на компроміси може дати додатковий економічний ресурс (допомога від ЄС, розблокування торгівлі з РФ, фінансування Кремлем «програм відновлення» тощо).
Перебіг процесів
За наявності економічного ресурсу оточення Зеленського потрапить під спокусу зміцнити свої позиції, розпочавши наступ на потенційних опонентів. Насамперед – олігархічні групи.
Це спричинить різку протидію та медійну «війну», яку ключові канали будуть вести проти влади. Вже цей процес негативно впливатиме на рейтинги президента. А якщо «війна проти всіх» супроводжуватиметься зовнішньополітичними провалами, то можливі й масові вуличні протести. Крім того, окремою сюжетною лінією почне проявлятися протистояння центру та регіонів.
Атака на оточення Зеленського буде супроводжуватися згадками про можливість дострокової електоральної кампанії. Частина опонентів буде напряму вимагати розпуску Верховної Ради та відповідно нових виборів. Частина — грати на темі рейтингів, демонструючи зростання популярності потенційних супротивників Зеленського на наступних президентських перегонах. Одним з напрямів боротьби буде спроба зруйнувати «монобільшість» – домогтися ситуації, коли завдяки процесам розколів фракції «Слуга Народу» президент втратить гарантовані голосів. Це можна конвертувати або в посилення тактичних союзів, або в паралізацію роботи парламенту.
Проте вірогідність виходу саме на дострокові вибори залишається невеликою. Сторони, ймовірно, будуть говорити про їхню неминучість, ніж організовувати умови за яких вибори будуть оголошені.
На цьому тлі, намагаючись зберегти свої позиції, Зеленський змушений йти на оновлення тактичних союзів із однією чи кількома ФПГ. Але вже з суттєвим здаванням позицій. У гіршому випадку — як молодший, залежний партнер, у кращому (для себе) – граючи на балансі інтересів, як слабкий гравець (намагаючись знайти ситуативну допомогу в різних груп, граючи на їхніх протиріччях), але водночас не залежить від одного ключового партнера. Під нову систему відносин варто чекати чергових перестановок в уряді і, можливо, електоральної кампанії (але з меншою ймовірністю).
Наступним етапом такого сценарію є старт політики із зачистки поля від ключових опонентів за допомогою поступової їхньої дискредитації та (за допомогою підконтрольного силового блоку, ЗМІ) наступу на їхні економічні ресурси. Тобто ми маємо повторення ситуації осені року. У кращому випадку для Зеленського – із збереженням ядра підтримки серед населення, у найгіршому — з просіданням рівня підтримки.
Ймовірність такого розвитку процесів досить велика – до %.

Перші кроки, щоб стати Лукашенко
Суть цього сценарію можна виразити алгоритмом: маючи фінансовий ресурс (кон&#;юнктура на зовнішніх ринках та/або різке зростання зовнішньої підтримки), «засипаєш» нагальні проблеми грошима і виходиш із популістськими ідеями до населення, посилюючи рівень своєї підтримки. Далі, спираючись на фінансовий ресурс та показники внутрішньої легітимності серед мас, пропонуєш опонентам новий формат співіснування, де ти є більш значущим гравцем.
Умови настання сценарію
Як бачимо з опису, базовою умовою настання цього сценарію є збереження загальної сприятливої кон&#;юнктури на зовнішніх ринках, хоча б до літа року. Або наявність гарантованої підтримки із боку зовнішньополітичних партнерів.
Але водночас – усвідомлення владою пробуксування у виконанні раніше ухвалених рішень РНБО, відсутності стійкої коаліції з однією чи кількома ФПГ (і гарантій отримання їхнього медійного ресурсу в майбутньому). Із зовнішніх факторів — збереження рівня підтримки з боку США та ЄС, але до того ж –посилений тиск у питаннях пошуку компромісів щодо Донбасу та Криму.
Говорячи простими словами, стабільна ситуація з ідеальним «штормом» на горизонті. Оскільки оточення Зеленського працює за логікою підтримки рівня легітимності та з прицілом на другий термін, буде велика спокуса отримати «кредит довіри», зберігаючи свої позиції в парламенті, контроль над урядом та кадровою політикою.
Перебіг процесів
У цьому сценарії влада має розуміння необхідності поставити під контроль медійні активи ФПГ, зробити самі групи залежними від Банкової (але ніяк не навпаки і не у форматі рівних партнерів), попередити можливу фронду місцевих еліт.
Запасу підтримки популярності, використовуючи механізм РНБО, вже не буде. І на цьому тлі йде створення (оновлення) тактичного союзу з однією чи кількома групами, що мають медійні активи. У разі просідання на зовнішніх ринках (але наявності підтримки) це може виглядати як «купівля лояльності» – доступ до ресурсів, в обмін на медіа.
Таким чином, формується набір впливу: частина ЗМІ, силовий блок та контроль бюджетної підтримки регіональних програм із центру. Йде політика популістських ініціатив, спрямованих на підтримку рейтингів та одночасний тиск на окремі ФПГ та політичні групи. Наприклад, серія гучних арештів та, що важливо в українських реаліях, реальних рішень суду.
Ключовий підхід (з урахуванням досвіду року та обмеженості у виборі механізмів) – протиставлення та створення опонентам іміджу «сил, які працюють проти змін».
Ще одним механізмом посилення своїх позицій є електоральна кампанія. Але оскільки Рада і так підконтрольна, йти на дострокові вибори немає сенсу. Альтернатива — референдум із вибором питання, що з великою ймовірністю підтримає населення. Такими можуть бути питання щодо врегулювання на Донбасі, що дасть підстави сказати «ні» тиску з питань компромісів із РФ. Це максимум. Серед варіантів можуть бути питання, що нічого не значать з точки зору зміни системи. Наприклад, зміна кількості депутатів ВР, або перехід до двопалатного парламенту. На перший погляд, це зміна Конституції, але баланс сил не змінюється. А парламент у разі перемоги працює у «підвішеному стані».
У кожному з варіантів (з референдумом чи без) ми виходимо на:
• коаліцію Банкової з однією або декількома ФПГ на початку року;
• політикою щодо монополізації впливу на медійне поле (війна за ЗМІ продовжиться);
• формування системи контролю за місцевими елітами — функціонал держадміністрацій може бути переглянутий.
Після досягнення ключових цілей (або після референдуму) відбувається оновлення персоналій у системі управління. І вже на наступному етапі перегляд відносин з партнерами, які були ключовими на початку року.
Ймовірність
Сценарій є найбажанішим (з погляду результатів) для оточення Зеленського. Він вирішує проблеми реформування системи, не запускає процеси швидкої модернізації. Він «всього лише» посилює (у разі референдуму — різко посилює) позиції теперішньої партії влади, даючи можливість приймати, зокрема непопулярні рішення протягом наступних місяців. Це можуть бути рішення, що призведуть до згаданої модернізації держави. А може стати фундаментом будівництва невеликої автократії.
Але цей сценарій дуже залежить від сприятливих зовнішніх умов. Нагадаємо, що він можливий у разі збільшення зовнішніх надходжень — від торгівлі, переказів від трудових мігрантів, від програм допомоги, кредитів. І мовчазною згодою ключових зовнішньополітичних партнерів.
Оскільки такий набір стартових умов отримати складно, то ймовірність настання сценарію (за умови його сильної привабливості для оточення Зеленського) не більше %.
Варіант «Батько нації»
Умови настання сценарію
Ключовою умовою настання сценарію є подія, яка стане потрясінням для українського суспільства. Або подія, яку за допомогою ЗМІ, можна уявити такою. Це масштабне стихійне лихо, проблеми техногенного характеру чи відкрита агресія з боку Росії. Не йдеться про повноцінне вторгнення: досить різкого загострення на Донбасі.
Подія має бути досить масштабною для того, щоб викликати реакцію у зовнішніх партнерів та призвести до збільшення підтримки України. І надати гарантії (обіцянки) подальшого збільшення обсягів.

Перебіг процесів
Різкі потрясіння здатні мобілізувати суспільство. І оточення президента виходить із різкою риторикою, яка вкладається у формулу «забуваємо чвари і працюємо разом заради спільного порятунку». На цьому тлі будь-яка критика вжитих заходів видається як підступи ворога і спроба «розхитати ситуацію зсередини».
Альтернативою (проте тим же сценарним планом) є варіант, за яким проходять потужні масові заворушення та швидка зміна влади. Президентом (в.о. президента) стає інша особа.
У разі початку сприятливих процесів (зростання довіри, популярності президента, внутрішня мобілізація суспільства), президент (Зеленський або новий президент):
виходить зі старих тактичних союзів із ФПГ та починає тиск на олігархічні групи;
відіграє роль «провідника справедливості», забезпечуючи, наприклад, судові рішення щодо резонансних справ;
демонструє «турботу про пересічного громадянина», пропонуючи програми фінансової чи іншої допомоги окремим категоріям. Водночас обсяги допомоги не відповідатимуть масштабам PR-компанії – ресурсів буде мало.
Результатом стає різке посилення ролі президента, тимчасове ослаблення його політичних опонентів і можливість розпочати у році трансформацію системи влади. Однак цей варіант без довгострокових рішень, що змінює характер відносин в українській політиці, має обмеження за часом. Зі зникненням зовнішніх факторів йде і ефект мобілізації суспільства. Якщо до цього часу не створено сталої системи, президентові доведеться повертатися до тактичних союзів з олігархічними групами. У найкращому випадку – з позицій рівного гравця.

Ймовірність
Щоб оцінити ймовірність такого сценарію, варто почитати розділ про завдання Росії в українському напрямі та поставити запитання: «Чи потрібно Кремлю запускати процес посилення української влади без посилення свого впливу в Україні?».
Таким чином, ймовірність сценарію «батька нації» вкрай мала і не перевищує 5%.
І все ж реформи?
З точки зору аналітика-оптиміста, не можна відкидати ще один варіант. Різкий відхід від політики підтримки рейтингів та перехід до пошуку кадрів ззовні. Тобто запрошення у владу людей за принципом професіоналізму, а не потенційної лояльності до президента, або його оточення. Залишимо для оптимізму можливість у %.
РОЗДІЛ 2
Російський фактор в українській політиці
Зміст:
Деескалація через ескалацію: спільні інтереси Кремля на найближчі три роки
Контури російської політики та інтереси Кремля
Дії РФ у році
Цей розділ є почасти новим у нашому прогнозі — тема Росії традиційно порушується у інших розділах. Однак рік став періодом декларації про необхідність пошуків нових підходів у співпраці з Кремлем з боку країн ЄС та США. Цього ж року відбулася чергова корекція російської політики в українському напрямі. І те, що навесні здавалося дивним, до осені набуло рис готової конструкції. Тому варто окремо розглянути позиції РФ та те, як це може вплинути (точніше впливає) на українські процеси.
Деескалація через ескалацію: спільні інтереси Кремля на найближчі три роки
Одна з основних помилок, яких найчастіше припускаються під час аналізу російської агресії проти України — небажання зіставити дії Кремля в українському напрямі з його загальною політикою, спрямованою на утримання російської держави в ядрі світової системи.
Російська Федерація на початку ХХІ ст. не входить до групи лідерів світової економіки. Проте вона залишається найважливішим гравцем на сировинному ринку та в галузі безпеки. З огляду на це, основні цілі російських еліт – зберегти статус глобального політичного гравця, який має ключову роль у забезпеченні безпеки та стабільності відразу в кількох регіонах. Це дозволить, незважаючи на відносно скромні розміри своєї економіки, отримати можливість технологічного ривка і забезпечити собі майбутнє в ядрі (або напівпериферії) нового індустріального укладу. Грубо кажучи, інші учасники процесу готові передати необхідні ресурси (знання, технології, гроші) під виконання РФ своїх функцій як учасника системи забезпечення світового порядку. Але вони навіть не намагатимуться проводити таку політику щодо РФ – сировинного експортера.
Український напрямок є важливим, оскільки країни колишнього СРСР (особливо Вірменія, Білорусь, Україна, Молдова, Казахстан, Киргизстан, Грузія) російські еліти сприймають як зону свого домінуючого впливу — російську периферію. Відповідно будь-які політичні рішення та програми співпраці з іншими геополітичними гравцями, на думку Кремля, неможливі без урахування російських інтересів.
Але Україна – не єдиний кризовий майданчик. Протягом останнього десятиліття (з року) РФ наочно демонструє підхід до зовнішньої політики за формулою «ескалація заради ескалації» – активно входить до багатьох криз, з огляду на подальші глобальні домовленості щодо форматів співіснування.
Мета залишається тією самою — вихід на систему домовленостей із США та ЄС. Те, що в Росії називають «багатополярним світом». Фактично збереження за Росією статусу важливого партнера та супердержави (у політичному та військовому вимірі). І, як наслідок, переділ сфер домінуючого впливу в регіоні та світі, з визначенням зон «російської периферії», куди, за задумом Кремля, входить більшість країн колишнього СРСР.
На цьому фоні існує друга пастка — спроба оцінювати політику Кремля у короткостроковій перспективі, ігноруючи можливі середньострокові та довгострокові плани. Наприклад, розмірковування про момент виходу з-під санкцій, спроби аналізувати можливості загострення конфлікту в Україні (зокрема і в інших регіонах) «зараз», не намагаючись брати до уваги процеси всередині РФ, розраховані на кілька років.
І, пов&#;язана з цим, третя помилка — небажання бачити логіки в політиці російських еліт. Трактування дій Путіна через прості шаблони «диктатор» та «агресор» не дозволяє побачити як процесу трансформації планів Кремля, так і слабких сторін РФ на кожному з етапів їхньої реалізації.
рік став важливим періодом для трансформації російських еліт. Осінні вибори завершили процес взяття під контроль місцевих еліт. У більшості суб&#;єктів федерації керівництво регіонами відійшло до надісланих із центру осіб (і груп), хоча ще у році можна було говорити про посилення впливу регіональних угруповань. Фактично Путін та його оточення створили близький до ідеального кадровий набір для перезапуску Держради — надзвичайно важливої структури на період після року. І, нарешті, поява ще однієї партії у Державній Думі, яка для зовнішніх гравців демонструватиме присутність європейського ліберального порядку денного у російському політичному полі.
Але якщо оцінювати процеси внутрішньої трансформації та галузеві програми, час завершення конструкції, оформлення у вигляді формальних та неформальних домовленостей, планується російськими елітами на період із року до (максимум ) року. Це період оформлення нової системи влади, можливого транзиту. І цей період показує розподіл на етапи галузевих економічних програм. Їхні автори справедливо вказують на старий технологічний уклад російської економіки, на санкції, як стримувальний фактор залучення технологій. Але водночас вони планують завершити підготовку до початку масштабної технологічної співпраці з країнами ЄС та США після року. До цього періоду оптимізація державних резервів, посилення своєї ролі, як постачальника енергоресурсів у європейському регіоні, розвиток транспортної інфраструктури та створення сприятливої для інвесторів нормативної бази. Перший етап, хай і не в запланованих темпах, виконується.
Таким чином, коли мова йде про політику РФ в українському напрямі, варто відштовхуватися від логіки розвитку подій у річній перспективі. Тобто Кремль планує завершити процес домовленостей про формат співіснування з глобальними гравцями на зламі років. Зокрема – оформивши контури домовленостей і щодо України.
Водночас рік продемонстрував зміну російської політики щодо України. Російські еліти намагаються задати нові рамки, які, ймовірно, визначатимуть розвиток українсько-російських відносин у найближчі місяців.
Контури російської політики та інтереси Кремля
Якщо ще 2 роки тому РФ на зовнішньому полі виступала в ролі гравця, який піднімає ставки, то останні 12 місяців відразу на кількох майданчиках Кремль намагається позиціонувати себе як сила, здатна стабілізувати ситуацію. Відкинувши Карабах (на який звертали увагу в Україні) варто згадати ЦАР, Лівію, Афганістан та події у Білорусі. У всіх конфліктних зонах тезова конструкція Росії виглядає так:
Місцеві еліти – слабкі, непослідовні і не повною мірою відображають інтереси населення;
Силовий та економічний тиск інших геополітичних гравців лише посилює ситуацію;
РФ намагається входити у конфлікт як посередник, медіатор і, якщо необхідно, сила, здатна стабілізувати ситуацію з насильством.
За тією ж логікою відбувається трансформація конструкції РФ Україною. Але є своя специфіка, з огляду на важливість напряму для Кремля. Опишемо основи, базові тези, які так чи інакше, починають (або продовжують) використовуватися російськими політиками.
Теза про близькість народів України та Росії. Пам&#;ятна стаття Путіна на історичні теми була лише початком комбінації. Протягом наступних місяців за подібним зразком висловилися Медведєв, Шойгу, Лавров.
Практично ця теза підкріплюється результатами процесу паспортизації українців. І йдеться здебільшого не лише про мешканців ОРДЛО. Наприклад, наведемо таблицю з даними МВС Росії щодо прийому українців у громадянство РФ.
Рік 6 місяців Всього
Посвідка на проживання
З них отримані вперше 67 64 53 36 16
Громадянство 85 83
Ключова цифра: з року до липня року громадянство РФ отримали 1 громадян України. З них, за російськими даними, станом на року, лише тисяч є мешканцями Донецької та Луганської областей. Підкреслюємо — всіх областей, а не ОРДЛО, як намагається нав’язати частина українських спікерів.
Водночас зменшується кількість звернень за посвідкою на проживання в РФ і залишається відносно стабільною кількість осіб, які стоять на міграційному обліку. Таким чином, можна зробити висновок про те, що видача російських паспортів відбувається і для жителів інших регіонів України.
«Проявом» тези про близькість народів є російська активність навколо Донбасу — допуск до голосування до Держдуми та нещодавнє рішення про часткове відкриття російського ринку для продукції ОРДЛО. З одного боку, це зменшення витрат на утримання територій, з іншого — політична комбінація, покликана продемонструвати бажання Кремля «допомогти» українцям.
Теза про слабкість української влади. Не нова теза, але якщо раніше російські політики та медіа зосереджувалися лише на тезі «Україна — Failed State», то сьогодні конструкція розширена.
Акцентується увага на «нездатності» офіційного Києва забезпечити базові потреби громадян України. Це гра на темі енергетичної кризи, яка ведеться як у російських ЗМІ всередині країни, так і на зовнішньому полі. Серед додаткових – тема боротьби з пандемією, теми міграції та конфліктів із сусідніми державами. Суть підходу — показати нездатність офіційного Києва навіть до короткострокового планування своєї діяльності.
Наголошується (і стимулюється) наявність внутрішньополітичних конфліктів. Влітку в якості одного з напрямків було обрано політику активізації РПЦ з тезою про «утиск громадян за ознакою віри». Ближче до осені на порядку денному з’явилось питання «антиваксів». І таких тем у році буде кілька. Завдання — показати, що українська влада не відображає настроїв своїх громадян.
Теза про нездатність українських еліт самостійно вирішити свої проблеми. На даному етапі це виявляється у педалюванні ідеї про «зовнішнє управління» в Україні. До того ж, говорячи про «зовнішнє управління», Москва підкреслює, що воно здійснюється країнами ЄС та США і водночас не дає належних результатів. Як приклад осені року, можна назвати розмови про нездатність України забезпечити гарантований транзит товарів (не лише газу) маршрутом «Схід-Захід».
На основі цієї конструкції Москва демонструє показове небажання говорити з Києвом. Можливість консультацій та переговорів представляється як безперспективна — нема чого говорити зі слабкими «несамостійними» партнерами, які не відображають інтересів свого населення. Найпростіше вести консультації з тими, хто «керує Україною ззовні».
Дії РФ у році
Ключове завдання Росії у році – дестабілізація внутрішньополітичної ситуації в Україні. Водночас не виходячи за межі загальної політичної конструкції, яку вибудовує Кремль – «РФ як сила, яка вирішує проблеми».
Росія починає просування тези про прагнення миру і наявність таких самих настроїв в Україні. Як підтвердження подає темпи паспортизації, відкриття торгівлі з ОРДЛО. До того ж, говорячи про відкриття ринків, варто звернути увагу на ще одну пастку. Сьогодні в новому режимі РФ може офіційно купувати вугілля на окупованих територіях. І на тлі паливної кризи його ж пропонуватиме українським компаніям.
На цьому тлі РФ всіляко стимулюватиме зростання невдоволення в українському суспільстві, масові акції протесту та громадянської непокори. В економіці створювати пастки, пов&#;язані із зовнішньою торгівлею. Серед інструментів насамперед треба зазначити найскладнішу енергетичну ситуацію, в яку Україна може потрапити з початком наступного опалювального сезону. І тут ключовим завданням для РФ є вихід на прямий контракт «Газпрому» зі схваленою державою Україна трейдером (для росіян неважливо хто це буде – державний «Нафтогаз» або прокладка «РосУкрЕнерго-2»).
Важливим елементом політики буде спроба дискредитації офіційного Києва в партнерських очах. Більшість протестних акцій, проблеми в економіці, претензії Москви до Києва просуватимуться на європейському та американському інформаційних полях. Ініціативи України в гуманітарній, культурній сфері протиставлятимуться тезам Кремля про «єдність народів» та штучне обмеження частини українців у правах їхнього ж уряду.
На Донбасі мета Росії — створити картину кількох протиставлень політики країн. Наприклад, «блокада ОРДЛО з боку України — торгівля з РФ», «закриття КПВВ — відкриття кордонів із РФ», «енергетичні проблеми звільнених частин Донбасу — відсутність таких у ОРДЛО (або наявність, спричинена діями української сторони)» тощо. Водночас буде заморожено вирішення більшості питань, і РФ продовжить підштовхувати Україну до прямих контактів з т.з. «ЛДНР». Можлива обмежена ескалація на лінії зіткнення, як база для активізації консультацій за тим самим принципом «Київ+сепаратисти+ОБСЄ», але без Росії як безпосереднього учасника.
Мета РФ на рік — змусити Україну до прямих контактів та прямих домовленостей із ОРДЛО. Не обов&#;язково у всьому спектрі питань — важливим є підписання документів, навіть за другорядними напрямками. Наприклад, постачання вугілля, контроль режиму перетину лінії фронту цивільними особами тощо. Наявність прямих, без участі Росії, форматів буде використовуватися на наступному етапі, вже у році.
Як і паспортизація громадян України, яка є частиною довгострокової комбінації. Вона, серед усіх інших завдань, покликана дати ще один аргумент на користь анексії Криму — мовляв, є регіони, які прагнуть зближення з Росією і є «влада в Києві», яка перешкоджає цьому. Сьогодні це неможливо. А з переведенням політичних консультацій на лінію «Київ-ОРДЛО» – це може стати одним із аргументів на користь зняття кримського питання з міжнародного порядку денного.
РОЗДІЛ 3
П’ять кризових тенденцій в ОРДЛО
Зміст:
Сценарії розвитку ситуації на Донбасі
Російська паспортизація
Знищення економіки
Екологічна катастрофа
Трудова еміграція
Вимирання від COVID
Сценарії розвитку ситуації на Донбасі
Розвиток ситуації в окупованих Росією окремих районах Донецької і Луганської областей (ОРДЛО) залежатиме передусім від планів президента РФ Володимира Путіна. Є чотири сценарії, які Кремль може реалізувати на Донбасі протягом найближчих двох-трьох років. Ці сценарії принципово відрізняються один від одного, але кожен з них є негативним для України.
Перший сценарій — новий наступ та анексія. Мається на увазі наступ російських окупаційних військ з метою захоплення всієї території Донецької і Луганської областей і приєднання їх до складу РФ, подібно до того, як у році було приєднано Кримський півострів.
Наразі українські війська здатні дати гідну відсіч. Однак небезпека підвищується через те, що Москва може розглядати наступ на Донбасі, як частину масштабнішої воєнної операції проти України.
У будь-якому разі, Кремль продовжуватиме шантажувати Київ цим сценарієм, домагаючись домогтися згоди України на мир на російських умовах, включно з вимогою визнання російського статусу Криму. Цю загрозу він, як і раніше, регулярно підкріплюватиме локальними провокаціями на лінії фронту, навчаннями і підсиленням окупаційних військ тощо. Вірогідність цього варіанту наразі невисока і складає %.
Другий сценарій — анексія без нового наступу. Тобто це приєднання маріонеткових «народних республік» до складу РФ у їхніх нинішніх фактичних межах.
Технічно організувати це дуже просто. Кремлівські маріонетки в Донецьку й Луганську звертаються до Путіна з проханням «захистити громадян РФ на Донбасі», Рада Федерації РФ миттєво дає згоду — і Кремль одразу ж заявляє про введення російських військ, тобто легалізує ті окупаційні війська (1-й і 2-й армійський корпуси), які вже наявні на окупованій території Сходу України. Усе це може бути зроблено зненацька, буквально протягом кількох годин.
Домагатися «максимальної інтеграції Донецької та Луганської народних республік в Російську Федерацію» пообіцяв депутат новообраної Державної Думи РФ від пропутінської партії «Єдина Росія», голова правління «Союзу добровольців Донбасу», колишній «голова Ради міністрів ДНР» Олександр Бородай.^[1]Отже, ця тема буде регулярно звучати у Держдумі РФ. Схоже, саме для цього Бородаю дали там посаду заступника голови комітету у справах СНД, євразійської інтеграції та зв’язків із співвітчизниками.
Тож можна спрогнозувати, що цим сценарієм, як і першим (воєнним), Кремль також продовжуватиме шантажувати Київ, тільки ще активніше, ніж раніше. Не виключено, що Києву буде висунуто ультиматум: або Україна негайно виконує вимоги Кремля, або Росія офіційно бере Донбас під свій збройний захист. Також не виключено, що Росія інспірує casus belli, наприклад якесь локальне загострення на лінії фронту, щоб скористатися ним як приводом для офіційного введення російських військ.
Варіантом цього сценарію є офіційне визнання Росією «народних республік», як незалежних держав без їх приєднання до складу РФ. Аналогічним чином Росія у році визнала як незалежні держави Абхазію та Північну Осетію. Але ця незалежність фіктивна. Фактично це все одно анексія, просто без надання окупованим територіям статусу суб’єкта РФ і відповідних формальних прав. Вірогідність такого сценарію значно нижча, ніж першого і не перевищує 5%.
Третій сценарій — збереження нинішнього статус-кво. Москва і Київ, як і попередні сім років, звинувачуватимуть одне одного у невиконанні та порушенні Мінських домовленостей. Кремль продовжить спроби посварити Україну з західними партнерами, сподіваючись, що Захід зрештою відмовиться від антиросійських санкцій.
Цей сценарій можна було б вважати найбільш ймовірним. Адже саме він фактично реалізується протягом усього часу після підписання «Мінська-2» (тобто «Комплексу заходів з виконання Мінських угод»^[2]) 12 лютого року. Проте у Путіна є ще один сценарій. Вірогідність такого сценарію складає 50%.
Четвертий сценарій — реалізація Мінських домовленостей на умовах Кремля. Слід одразу наголосити, що небезпека цього сценарію полягає не лише в умовах Кремля. І якщо увага української громадськості буде прикута саме до кремлівських умов, це означатиме, що українці вже потрапили у кремлівську пастку.
Справа в тому, що Путін розглядає ОРДЛО як отруйний гачок, на якому можна буде тримати всю Україну. І він може задатися метою, щоб Україна проковтнула цей гачок до нового виборчого циклу. Заради цього він може і відмовитися від якихось дрібних вимог, які нічого принципово не змінюють. Тобто українці радітимуть якимось тактичним виграшам, в той час як у Кремлі готуватимуться святкувати стратегічну перемогу.
Згідно з Конституцією України, чергові вибори президента України мають відбутися в останню неділю березня п’ятого року повноважень нинішнього президента, тобто 31 березня  року. А чергові вибори до Верховної Ради — в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень нинішнього парламенту, тобто 29 жовтня  року. Згідно з Виборчим кодексом, Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу виборів народних депутатів не пізніше, як за 61 день до дня голосування, тобто не пізніше 29 серпня  року.
Звісно, Путін прагнутиме кардинально змінити електоральну ситуацію в Україні, щоб проросійські сили отримали більшість місць у Верховній Раді та сформували свій уряд. Саме для цього Путін може формально повернути Україні ОРДЛО. Усі інші мотиви (такі як зняття західних санкцій та економія на видатках на ОРДЛО) – для нього другорядні. А от можливість за допомогою електорату ОРДЛО здобути контроль над усією Україною — це та мета, заради якої Путін може погратися у дрібні поступки в питаннях алгоритму реалізації Мінських домовленостей.
Щоб населення ОРДЛО могло взяти участь у чергових виборах Верховної Ради, формальне повернення ОРДЛО Україні має завершитися хоча б на кілька місяців раніше початку виборчої кампанії, інакше організувати виборчий процес на території ОРДЛО буде неможливо технічно. Тому можна очікувати, що Путін визначиться із своїми планами щодо ОРДЛО вже у році. І якщо він обере сценарій реалізації Мінських домовленостей, то вже наприкінці  року має початися втілення цих планів у життя. Адже процес формального повернення ОРДЛО Україні не може бути швидким. Зокрема, він має включати місцеві вибори в ОРДЛО, організація яких теж потребуватиме кількох місяців.
З огляду на ці перспективи, слід зауважити, що нинішня ситуація на окупованих територіях Сходу України набагато гірша від тієї, яка була на час підписання «Мінська-2». І можна спрогнозувати, що протягом року вона ще серйозно погіршиться. Якщо Путін і поверне Україні ОРДЛО, то у максимально сплюндрованому вигляді.
Гачком для України мають стати не лише кілька мільйонів проросійськи налаштованих виборців. І не лише ті кремлівські умови, які буде змушений виконати Київ, на кшталт особливого статусу ОРДЛО. Якби справа була лише в цьому, то Кремль повернув би ОРДЛО Україні ще до кінця року, як це й передбачалося «Мінськом-2». І Росії не довелося б терпіти стільки років західні санкції, накладені за невиконання Мінських домовленостей, та витрачатися на утримання ОРДЛО й окупаційних військ.
Отруйним гачком для України мають стати також величезні проблеми, які спеціально створювалися в ОРДЛО російськими окупантами протягом усіх років окупації. Ці проблеми мають надовго або й назавжди унеможливити політичну єдність і економічне відродження України та зруйнувати перспективи здобуття Україною членства в НАТО і Європейському Союзі.
Можна виділити п’ять кризових тенденцій, які особливо загостряться і визначатимуть ситуацію в ОРДЛО протягом  року. Це російська паспортизація, знищення економіки, екологічна катастрофа, трудова еміграція і вимирання від COVID
Вірогідність такого сценарію складає 35%.
Російська паспортизація
24 квітня  року Путін підписав указ «Про визначення з гуманітарною метою категорій осіб, які мають право звернутися із заявами про прийом до громадянства Російської Федерації у спрощеному порядку». ^[3] В указі визначено, що цими категоріями є «особи, які постійно проживають на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України». Варто відразу звернути увагу на те, що російська паспортизація запущена і в інших регіонах, про що докладніше ми пишемо в розділі про РФ, а тут зосередимося на російській паспортизації в ОРДЛО.
Російська паспортизація населення прискорилася перед виборами до Державної Думи РФ, які відбулися  вересня  року. Кремль вирішив скористатися жителями ОРДЛО для підвищення результатів партії «Єдина Росія».
Секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов повідомив на брифінгу 17 вересня, що, за різними даними, на окупованих територіях Сходу України паспорти РФ отримали від до тис. осіб. ^[4]
Голова комісії з міжнародного співробітництва Ради з прав людини РФ Кирило Вишинський заявив 19 вересня, що в ОРДЛО «величезна кількість людей — понад тис. — вже є громадянами РФ, отримали паспорти». ^[5]
Російська паспортизація населення ОРДЛО була потрібна передусім як підґрунтя для фальсифікацій на виборах. «Участь у так званих виборах до Держдуми РФ взяли тис. громадян України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Їх було примусово паспортизовано і вивезено для голосування на територію Росії. Ще тис. працівників бюджетної сфери та студентів, за обов’язкової реєстрації на порталі «Держпослуги», голосували у «інфоцентрах» на Донеччині та у — на Луганщині», — повідомила 22 вересня уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова. ^[6]
Можна спрогнозувати, що Кремль спробує повторити цю практику, зокрема, на президентських виборах в РФ, які очікуються 17 березня року. А щоб забезпечити можливість ще масштабніших фальсифікацій, буде нарощуватися чисельність жителів ОРДЛО з російськими паспортами.
Найлегше буде примусити отримати російський паспорт тих, хто вже отримав «паспорт» маріонеткової «республіки». За даними окупаційних адміністрацій, таку «паспортизацію» пройшли понад 1,3 млн жителів ОРДЛО. Зокрема, так звана «міграційна служба МВС ДНР», повідомила 26 жовтня  року, що вона видала вже тис. «паспортів громадянина ДНР».^[7] Так званий «глава ЛНР» Леонід Пасічник ще 1 жовтня  року заявив, що «паспорти громадянина ЛНР» отримали понад тис. осіб. ^[8]
Російська паспортизація населення ОРДЛО потрібна Кремлю також і для того, щоб створити додаткові проблеми Києву у разі формального повернення ОРДЛО Україні. Наявність у складі населення Сходу України сотень тисяч громадян РФ використовуватиметься Москвою для того, щоб вимагати від Києва легалізації та узаконення подвійного громадянства України і РФ в масштабах усієї України. Якщо Київ погодиться на цю вимогу, то метастази російської паспортизації загрожуватимуть усім регіонам України, передусім тим, де фіксується найбільший вплив російських медіа і кремлівської пропаганди. Тобто зараз ця проблема обмежена окупованими територіями, але після формального повернення ОРДЛО під контроль Києва вона може швидко охопити всю Донеччину і Луганщину, а також Харківщину, тим більше що Москва всіляко цьому сприятиме.
Крім того, наявність у складі населення Сходу України сотень тисяч громадян РФ використовуватиметься Москвою, як підстава для перманентного втручання у внутрішні справи України і висування різноманітних вимог. Протягом усіх років незалежності України Москва регулярно висувала Києву вимоги начебто з метою «захисту російськомовного населення України». Зокрема, це вимоги надання російській мові статусу другої державної, збереження й розширення мережі російськомовних навчальних закладів тощо. Слід готуватися до того, що вимоги начебто з метою «захисту російських громадян у складі населення України» можуть бути ще нахабнішими як за формою, так і за змістом. А якщо Київ відмовлятиметься їх виконувати, то Росія зможе використати це як привід для вторгнення, «щоб врятувати своїх громадян». Це показали останні бойові дії на Донбасі, коли російські ЗМІ, поки маргінальні, починають піднімати тему «вбивств» російських громадян українськими військовими. І, судячи з усього, такі сценарії є одними з базових для РФ.
Тобто насправді нинішня ситуація докорінно відрізняється від тієї, яка була до появи указу Путіна про спрощене надання громадянства РФ жителям ОРДЛО. У  роках можна було сподіватися, що після деокупації ОРДЛО тамтешнє населення поступово реінтегрується в українське політичне життя. Однак тепер перспектива інша: навіть якщо Кремль формально поверне ОРДЛО Україні, значна частина тамтешнього населення залишиться з російським громадянством. До того ж, чимало осіб з російським громадянством можуть відмовитися вважати себе громадянами України, особливо якщо їх підбурить Москва. І така ситуація зможе зберігатися десятиліттями.
Москва домагатиметься, щоб ОРДЛО після формального повернення Україні, мали статус території подвійного російсько-українського підпорядкування. І саме таким змістом Москва прагнутиме наповнити «особливий статус ОРДЛО». А це, своєю чергою, буде використано як підстава для вимог про зміну державного устрою (федералізація) та зовнішньополітичної орієнтації України (відмова від курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію).
Отже, російська паспортизація населення ОРДЛО є одним з ключових елементів планів Путіна щодо України. І слід готуватися до того, що  року Кремль інспірує нову хвилю нав’язування жителям ОРДЛО громадянства РФ. Можна очікувати, що наступного року РФ видасть від до тисяч російських паспортів в ОРДЛО, а повна «паспортизація» відбудеться до  року, коли щонайменше % жителів окупованих територій матимуть російські паспорти.
Знищення економіки
Економіка ОРДЛО під час російської окупації невпинно деградує. Типовими явищами на промислових підприємствах окупованих територій Сходу України стали припинення капіталовкладень, зростання заборгованості з виплати заробітної плати, скорочення робочих місць і повне закриття виробництв через відсутність ринків збуту продукції. Чимало машинобудівних підприємств було вивезено до Росії ^[9] або й просто порізано на металобрухт.
У жовтні  року Східна правозахисна група поінформувала, що за час окупації ОРДЛО окупаційні адміністрації закрили на Донеччині 19 вугільних шахт і 15 великих підприємств інших галузей (ХК «Топаз», Донецький казенний завод хімічних виробів, Ясинуватський, Горлівський, Сніжнянський машинобудівні заводи, ТОВ «Донбаскабель», завод «Норд», Новоазовський вітропарк, Донецький металургійний завод, Донецький завод «Точмаш», концерн «Стірол», Донецький електротехнічний завод, хлібозавод у м. Дебальцевому, Сніжнянський завод хімічного машинобудування, роздрібна мережа «Амстор»), на Луганщині — 22 вугільні шахти і 12 великих підприємств інших галузей (ПрАТ «Луганський патронний завод», завод електронного машинобудування «Машзавод», Луганський машинобудівний завод ім. Пархоменка, завод гірничорятувальної техніки «Горизонт», завод «Юність», Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат, Стаханівський вагонобудівний завод, Луганський електромашинобудівний завод, «Луганський машинобудівник», компанія «Полі-Пак», Луганський трубний завод, Брянківський рудоремонтний завод). «За нашими підрахунками, через дії окупаційних адміністрацій РФ в ОРДЛО знищено близько тис. робочих місць», — повідомили правозахисники.^[10]
Внаслідок зростання безробіття в ОРДЛО утворився великий надлишок робочої сили. Тому робоча сила дедалі знецінюється. В умовах зростання цін купівельна спроможність зарплат рік-у-рік падає.
Деградація економіки ОРДЛО прискорилася після 1 березня  року, коли маріонеткові «республіки» «націоналізували» усі активи українських компаній. Більшість цих активів було переведено під управління ЗАТ «Внешторгсервис» (ВТС), зареєстрованого у Південній Осетії (територія Грузії, фактично окупована Росією). Ця схема була потрібна для легалізації фінансово-економічних взаємин між РФ і ОРДЛО. Росія офіційно не визнає «народні республіки» на сході України, але їх визнає Південна Осетія, з якою Росія має дипломатичні взаємини.
Реальним бенефіціаром ВТС є тандем генерал-полковників ФСБ Сергія Бесєди і Сергія Чемезова, які живуть по сусідству в підмосковному дачному селищі Акулініно. Бесєда з  року керує 5-ю службою ФСБ (Служба оперативної інформації і міжнародних зв’язків) і є куратором ОРДЛО від ФСБ. Чемезов з  року є гендиректором збройової держкорпорації «Ростех»; він давній друг Путіна (в х вони разом працювали в НДР в дрезденській резидентурі КДБ СРСР і жили в одному будинку).
Оперативне управління підприємствами ВТС в ОРДЛО отримала компанія «Газ-Альянс» з Нижнього Новгорода (РФ), підконтрольна Сергію Курченку — втікачу з України, пов’язаному з «сім’єю» Януковича. За чотири роки господарювання нового «інвестора» провідні промислові підприємства ОРДЛО увійшли в глибоку кризу. В робітничому середовищі посилилися протестні настрої. Зокрема, у лютому і квітні-травні  року страйкували працівники Алчевського металургійного комбінату на Луганщині. Це стало приводом для заміни Курченка на нового «інвестора». 7 червня  року в Ростові-на-Дону (РФ) відбулася нарада, в якій взяли участь «глава ДНР» Денис Пушилін, «глава ЛНР» Леонід Пасічник і директори всіх так званих «філій» ВТС — тобто підприємств, віджатих у законних власників в березні  року. Головував на нараді заступник міністра економічного розвитку РФ Сергій Назаров, який з 15 грудня  року очолює російську «Міжвідомчу комісію з надання гуманітарної підтримки постраждалим територіям південно-східних районів Донецької та Луганської областей України». ^[11] Назаров повідомив присутнім, що ЗАТ «Внешторгсервис» зберігається в існуючому вигляді, всі його контракти і заборгованості зберігаються, юридична особа ЗАТ «Внешторгсервис» не змінюється, однак оператор в особі компанії «Газ-Альянс» відсторонений від управління підприємствами, управління передано новій особі — Євгену Юрченку. ^[12] Назаров представив Юрченка, і той виступив з обіцянками поліпшити ситуацію.
11 червня Пушилін і Пасічник виступили із спільною заявою «про переведення філій ЗАТ «Внешторгсервис» під управління нового інвестора». «У зв’язку із складною ситуацією на промислових комплексах, переданих Республіками в управління ЗАТ «Внешторгсервис», де заборгованість із заробітних плат набула хронічного характеру, перед керівництвом Республік постало питання про пошук нового інвестора. Наразі Урядами Республік завершено переговори з представниками інвестиційної групи, яка забезпечить фінансування та розвиток металургійних та коксохімічних підприємств, що перебувають в управлінні ЗАТ «Внешторгсервис». Основною умовою досягнутих домовленостей є погашення всіх накопичених підприємствами боргів і насамперед із заробітної плати», — повідомили Пушилін і Пасічник. ^[13]
Спочатку Юрченко називав себе керівником керуючої компанії «Фінансові активи». 11 жовтня він провів у Донецьку прес-конференцію, де презентував себе вже як власник компанії «Южный горно-металлургический комплекс» (ЮГМК). «ЮГМК — це приватна компанія, яка на % належить мені. Я є інвестором цієї структури. Вона призначена тимчасовим адміністратором семи найбільших підприємств металургійного та коксохімічного виробництва ЛНР і ДНР: «Єнакіївський металургійний завод», «Макіївський металургійний завод», «Макіївкокс», «Ясинівський коксохімічний завод», «Комсомольське рудоуправління», «Алчевський металургійний комбінат» і «Стаханівський феросплавний завод». Це в жодному разі ніяка не приватизація, це планова та вивірена робота щодо відродження промисловості Донбасу, — заявив він. — Я буду саме тією людиною, яка відкрито узгоджуватиме з главами та урядами обох республік свої виробничі програми, фінансуватиме їх і контролюватиме».^[14]
Насправді Юрченко не має власних ресурсів для інвестування в ОРДЛО. Керуюча компанія «Фінансові активи», яку він придбав  року, отримала  року чистий збиток 11,5 млн руб., а її активи скоротилися до 73,3 млн руб. ^[15] Функція Юрченка інша — фактично він став намісником Путіна в ОРДЛО. Слід зазначити, що він має досвід керівництва територіями: у квітні-жовтні  року він тимчасово виконував обов’язки заступника губернатора Воронезької області РФ.
В українському експертному середовищі сформувалася думка про те, що Євген Юрченко є людиною Сергія Іванова — людини з найближчого оточення Путіна. У  роках Іванов був співробітником 1-го відділу управління КДБ СРСР по Ленінграду та Ленінградській області, де працював в одному підрозділі з Путіним.
У  роках Юрченко був генеральним директором державного холдингу «Связьинвест» і на цій посаді тісно співпрацював з Івановим. З травня  р. по грудень  р. Іванов працював заступником голови уряду РФ і був куратором, зокрема, телекомунікаційної галузі. Саме під його керівництвом у  роках проводилася реформа держхолдингу «Связьинвест»: вісім дочірніх компаній холдингу (сім міжрегіональних компаній зв’язку та «Дагзв’язінформ») приєдналися до ВАТ «Ростелеком», після чого керуючий холдинг припинив існування.
З грудня  року до серпня  року Іванов був керівником адміністрації президента РФ Путіна, а з серпня  року обіймає скромну посаду спеціального представника президента РФ з питань природоохоронної діяльності, екології і транспорту. Однак це не єдина його посада. З червня  р. він очолює раду директорів ПАТ «Ростелеком». Крім того, у квітні  року Путін призначив його членом наглядової ради держкорпорації «Ростех». Гендиректором цієї корпорації, як вже зазначалося, є інший давній друг Путіна (з часів спільної роботи в КДБ СРСР) Чемезов, який разом з куратором ОРДЛО від ФСБ РФ Сергієм Бесєдою є кінцевим бенефіціаром ЗАТ «Внешторгсервис». В роки, коли Іванов очолював адміністрацію Путіна, московські політологи говорили про «групу Іванова — Чемезова» як про одну з «башт Кремля».
Версію про те, що Юрченко є людиною Іванова і саме тому став «інвестором» ОРДЛО, ще 13 червня сформулював політичний оглядач Олег Поліщук, який веде в «Діловій столиці» регулярну рубрику «Тиждень в ОРДЛО».^[16] 30 червня аналогічну думку в коментарі українському державному телеканалу «Дом» висловив засновник Східної правозахисної групи Павло Лисянський: «Компанія «Ростелеком», головою ради директорів якої є Сергій Іванов, свого часу поглинула «Связьинвест», якою керував Юрченко. Наша інформаційно-аналітична група з’ясувала, що це не два партнери, [Юрченко] це його [Іванова] людина, тому що Юрченко — дуже маленький для такої політичної величини в Росії, як Сергій Іванов». ^[17]
Заміна Курченка на Юрченка в ролі оператора «націоналізованих» підприємств в ОРДЛО означає, що Кремль відмовився від використання осіб з оточення Януковича в ролі проміжної ланки і вирішив напряму управляти промисловістю окупованих територій Сходу України. Юрченко як намісник Путіна стоїть над обидвома маріонетковими «республіками» та їхніми «главами» Пушиліним і Пасічником.
І саме Юрченко приймає оперативні рішення щодо переданих під його управління промислових підприємств. Тобто маріонеткові «республіки» взагалі не мають впливу на «націоналізовані» ними підприємства українських компаній. Весь вплив тепер в руках Кремля.
Проєкт Радіо Свобода «Донбас Реалії» розповів про наявний у нього документ — затверджену російським урядом «Програму пришвидшеного соціально-економічного розвитку територій на  роки», у якій окуповані території Донеччини і Луганщини названо відповідно «територія 1» і «територія 2». Згідно з цим документом, РФ упродовж найближчих трьох років виділить на соціально-економічні потреби ОРДЛО понад млрд руб., тобто близько $12 млрд (утримання окупаційних військ фінансується окремо). «Сценарні програми, які були ухвалені урядом РФ, спрямовані на повну інтеграцію окупованого Донбасу в російську економіку. Нещодавно урядом РФ було проведено окреме засідання, присвячене окупованим територіям, і там було ухвалено програму підтримки Т1 і Т2, як вони називають наші окуповані території. Після цього засідання уряду Назаров приїхав у Ростов, провів нараду з представниками так званих «урядів» Донецька і Луганська, довів керівні вказівки, і уже ми бачимо реалізацію», — розповів представник одного з розвідувальних органів України. Згідно з даними української розвідки, фінансування відбувається через московський Благодійний фонд підтримки міжнародних гуманітарних проєктів, наглядову раду якого очолює той-таки Назаров.^[18]
Засновником цього фонду є комерційний банк «Міжнародний розрахунковий банк», зареєстрований у Південній Осетії.^[19]Отже, кремлівські гроші, як і раніше, йдуть в ОРДЛО через Південну Осетію, тільки тепер ними розпоряджається путінський намісник Юрченко.
Хоча Москва начебто пообіцяла виділити ОРДЛО протягом наступних трьох років $12 млрд, тобто $4 млрд на рік, але реальні обсяги напевно не збільшаться порівняно з попередніми роками, тобто будуть приблизно в межах $1, млрд на рік. Стратегія Кремля полягає не в розвитку економіки ОРДЛО, а навпаки, в її поступовому занепаді і знищенні.
Про намір Москви економити на утриманні ОРДЛО опосередковано свідчить і «Договір про створення єдиної митної території та розвиток економічної інтеграції», який підписали Пушилін і Пасічник 15 вересня  року.^[20]На виконання цього «договору» дві «республіки» з 1 жовтня припинили митне оформлення товарів, що перетинають «кордон» між ними, та прибрали блокпости. Завдяки тому, що тепер товари вільно переміщаються через «кордон між ДНР і ЛНР» без декларування та «державного» контролю, Москва отримала можливість скоротити витрати на утримання митниць в обидвох «республіках».
Що ж стосується російських фінансових вливань в економіку ОРДЛО, то їх явно замало, щоб зупинити падіння промислового виробництва. За роки після окупації особливо сильно погіршилася ситуація у вугільній промисловості ОРДЛО. Закрито вже близько половини шахт. Спочатку закривалися шахти, які видобували дешеве енергетичне вугілля. Але вже черга дійшла і до найкращих підприємств, які виробляють дороге коксівне та антрацитове вугілля.
Дуже символічним стало закриття в Донецьку шахти ім. Засядька, яка до окупації була одним з найбільших і найрентабельніших виробників коксівного вугілля на Донбасі. Її директор і фактичний власник Юхим Зв’ягільський був народним депутатом України восьми скликань (з  року до  року), у  роках виконував обов’язки прем’єр-міністра України. У березні  р. цю шахту «націоналізували», а 23 вересня  року на ній відбулася пожежа, після якої видобуток вугілля було припинено. За словами так званого «голови Донецької профспілки працівників вуглепрому» Геннадія Ковальчука, дві лави, що діяли на шахті, сильно затоплені; знадобиться, як мінімум, півроку, щоб відкачати воду, провести гірничо-відновлювальні роботи, відремонтувати обладнання, яке опинилося під водою. Затоплення шахти сталося як через останню аварію, так і через слабкість старих насосів, які до того ж часто зупинялися через відключення електроенергії. Наразі невідомо, чи буде взагалі відновлено роботу шахти, оскільки з підприємства звільняються фахівці, без яких відродження видобутку неможливе. Також у шахти немає коштів на покупку потужніших насосів та іншого обладнання. ^[21]
Можна прогнозувати, що у році негативні процеси в економіці ОРДЛО поглибляться. Зокрема, триватиме закриття вугільних та інших підприємств, доведених до банкрутства.
Не виключено, що на деякий час стабілізується ситуація на семи великих металургійних і коксохімічних підприємствах, які взяла під своє управління компанія ЮГМК російського «інвестора» Юрченка. Але це не альтруїзм Москви, ці підприємства вже фактично інтегровані в економіку РФ, їх продукція поставляється російським компаніям.
Невпинна деградація економіки ОРДЛО протягом понад семи років окупації переконливо показала, що Путін не має намірів перетворювати маріонеткові «республіки» на «вітрину руського миру» (хоча попервах такі сподівання у деяких наївних місцевих мешканців були). Також для Путіна немає сенсу інтегрувати ОРДЛО до складу РФ: з геополітичної точки зору ця смуга землі не є особливо цінною (на відміну від Кримського півострова, який для Кремля є стратегічно важливим), а з економічної точки зору ця депресивна територія є зайвим тягарем.
Вивезені до Росії виробництва, порізані на металобрухт цехи, затоплені шахти — усе це свідчить на користь версії про те, що Путін планує врешті-решт нав’язати ОРДЛО Україні. Нав’язати у стані з ущент зруйнованою економікою та розбитою інфраструктурою, щоб ця територія стала для держбюджету України чорною дірою. Україна буде змушена витрачати на відродження цієї території колосальні ресурси, економлячи на усіх інших програмах, у тому числі й на програмах розвитку своїх Збройних Сил, оборонної промисловості, сфери охорони здоров’я тощо. Водночас Україна за рівнем свого економічного розвитку, як і за рівнем зарплат і пенсій, ще більше відстане від сусідніх країн ЄС, а це фактично унеможливить прийняття України до складу Євросоюзу.
Тож слід готуватися до того, що у  році, як і в попередні роки, економіка ОРДЛО не просто занепадатиме, а навмисно знищуватиметься. Перехід найбільших металургійних і коксохімічних підприємствах під оперативний контроль російського «інвестора», а фактично путінського намісника Юрченка означає, що виробничі потужності цих підприємств можуть бути фізично знищені (шляхом диверсії або навмисного порушення виробничої технології) будь-якої миті.
Екологічна катастрофа
Також за роки окупації значно погіршилася екологічна ситуація в ОРДЛО. Це зумовлено двома чинниками. По-перше, після окупації практично припинилося фінансування заходів, спрямованих на розв’язання екологічних проблем. Не робиться майже нічого для переробки породних відвалів вугільних шахт, рекультивації земель, очищення річок і водойм. А по-друге, деградація економіки та інфраструктури спричиняє виникнення нових локальних техногенних катастроф.
Особливо небезпечна для здоров’я людей ситуація склалася в ОРДЛО з питною водою. Навіть до російського вторгнення Донецька область була найпроблемнішою в Україні за трьома критеріями: найбільше споживання водних ресурсів; найнижча забезпеченість користувачів водними ресурсами; найвища забрудненість поверхневих водних об’єктів (річок, озер тощо) і ґрунтових вод.
Як повідомив гідрогеолог, кандидат геолого-мінералогічних наук, головний науковий співробітник відділу природних ресурсів Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України Євген Яковлєв ^[22], у  році на підконтрольній та непідконтрольній Україні територіях Донбасу було проведено дослідження якості води у приватних свердловинах, колодязях, джерелах, водосховищах. Воно показало, що 90% проб не відповідають санітарним нормам. У цих пробах вчені знайшли залізо, марганець, важкі метали, ртуть, мідь, цинк, свинець, нафту та хімпродукти, тобто весь спектр речовин, які надходять на полігони відходів, у водойми технічних стоків та скиди шахт. Використовувати таку воду для споживання людям не можна.
Російська окупація прискорила закриття шахт. Як наслідок, збільшилася кількість неконтрольованих витоків шахтних вод, які забруднюють не лише поверхові, але й підземні води. Тому Євген Яковлєв дав невтішний прогноз щодо водозабезпечення регіону. По-перше, посилюватиметься забруднення там, де воно вже проявилося, — на ділянках, які прилягають до шахт. По-друге, внаслідок збільшення кількості шахт, де рівні шахтних вод наблизяться до поверхні, забруднення пошириться на Сіверський Донець, Кальміус, інші річки Донбасу, які перетинають райони розташування шахт. І по-третє, це вплине також і на гідрохімію вод Азовського моря.
У жовтні  року журналіст goalma.org Марина Курапцева описала ситуацію в м. Єнакієвому: «За повідомленнями співробітників промислових підприємств Єнакієвого, на території міста шахти вже не функціонують. Нова «влада» наказала розпочати підготовку до затоплення наших шахт ще у році. Тоді гірники зустрічалися з «комісіями» з Петербурга і Москви та намагалися довести росіянам, що донбаські шахти мають іншу специфіку. Вони мають іншу системи водовідливу, ніж ростовські, — поверхневий водовідлив категорично їм не підходить, тому що донбаські шахти мають велику глибину, розгалужену мережу пустот під землею, куди треба блокувати потрапляння води. «У якийсь момент ми нарешті зрозуміли, що російським комісіям це байдуже, у них зовсім інша мета: руйнування промисловості Донбасу. І тепер ми чекаємо зарплати за  рік. А шахт вже немає», — повідомляє працівник шахти з Єнакієвого».^[23] Ця ситуація є типовою для шахтарських міст і селищ на окупованій території Сходу України.
Навесні у році окупаційна влада припинила відкачування води з шахти «Юнком» (на території Єнакіївської міськради), де у році радянський уряд здійснив ядерний вибух з метою зниження механічної напруги в гірському масиві. 23 травня  року прокуратура Донецької області внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст. (екоцид) Кримінального кодексу України. «Окупаційна адміністрація РФ розуміє, що такі дії можуть спричинити екологічну катастрофу, яка полягатиме у радіоактивному, хімічному забрудненні ґрунтових та поверхневих вод місцевості і, як наслідок, забрудненні екосистеми Азовського моря», — констатувала прокуратура.^[24]
В результаті затоплення шахти радіоактивні продукти вибуху (передусім цезій і стронцій) вже забруднюють поверхневі ґрунтові води. На цьому факті наголосив постійний представник України в ООН Сергій Кислиця на дебатах в Генеральній асамблеї ООН щодо ситуації на тимчасово окупованих Росією територіях України 23 лютого  року. ^[25]
лютого  року у Києві відбулася конференція «Зменшимо загрозу: екологічні та техногенні ризики на сході України». На ній експерт ОБСЄ з питань екології Дмитро Аверін повідомив, що в ОРДЛО підтоплюються або вже повністю затоплені 39 шахт. Шахти затоплюються через припинення енергопостачання, руйнування інфраструктури, демонтаж насосного обладнання тощо, повідомив експерт. Він наголосив, що затоплення шахт впливає на рівень ґрунтових вод і геологічну стійкість земної поверхні, воно може призводити до осідання ґрунту і виведення з експлуатації об’єктів міської інфраструктури та промисловості, в тому числі елементів регіональної системи водопостачання.^[26]
У серпні  року жителі окупованої Горлівки повідомили, що річка Залізна балка стала коричнево-рудою через заповнення шахтними водами. Колір води говорить про те, що вона насичена речовинами і металами, які проникли в воду з устаткування, залишеного в закритих шахтах. Це наслідок того, що на зупинених шахтах не працюють водовідливи. ^[27]
У році ситуація може стати ще гіршою, якщо окупанти здійснять свої наміри закрити в Донецьку шахту ім. Скочинського. За рахунок цієї шахти утримуються шахти ім. Абакумова, ім. Челюскінців, №біс, «Лідіївка», які діють в основному в режимі водокачки.^[28] Отже, якщо окупанти затоплять шахту ім. Скочинського, то разом з нею буде затоплено ще чотири шахти.
Український державний телеканал «Дом» підрахував, що у році під окупацією опинилися близько 70 шахт. За сім років окупаційні адміністрації закрили понад 70% вугільних підприємств. І майже всі шахти були затоплені. Керівник громадської організації «Нове місто» Володимир Єлець з Торецька (на контрольованій Україною території) повідомив: «Ще один із факторів, який ми спостерігаємо, — просідання ґрунту. Це видно з повідомлень у соцмережах щодо Горлівки, Макіївки. У нас, у Торецьку, поки не помічені ці просадки. Звичайно, всі шахтарські міста — Горлівка, Макіївка, Єнакієве, Торецьк — перебувають над шахтними виробками. Тобто під ними порожнечі. І не дай Боже почнеться підтоплення, будинки можуть почати складатися просто цілими районами». ^[29]
Слід наголосити, що кожне затоплення шахтних виробок — це умисний акт окупантів, який фактично є екологічним злочином, актом екоциду. І це не поодинокі випадки, а систематична політика, яка має на меті завдати Україні та українцям максимальної шкоди. Кремль прагне перетворити ОРДЛО на територію, малопридатну для життя і господарської діяльності (через отруєння ґрунтових вод і просідання ґрунту). Затоплюючи шахти, окупанти вже створили в ОРДЛО майже півсотні локальних екологічних катастроф, від яких потерпають жителі не лише ОРДЛО, а й прилеглих територій України. І слід готуватися до того, що протягом найближчих кількох років окупанти можуть створити ще зо два десятки таких катастроф, затопивши решту шахт.
Трудова еміграція
Ще одним проявом економічної деградації ОРДЛО є міграція робочої сили за межі маріонеткових «народних республік». Ця проблема штучно підсилюється Росією і дедалі загострює демографічну кризу в ОРДЛО, яка, слід наголосити, проявилася ще до окупації.
Як відомо, Донеччина і Луганщина серед усіх областей України є найбільш урбанізованими, тобто мають найменшу частку сільського населення. А для міського населення порівняно із сільським характерною є значно нижча народжуваність. Також ще з радянських часів на Донбасі найгірша в Україні екологічна ситуація, яка спричиняє скорочення тривалості життя. І вже кілька десятиліть триває занепад більшості міст і селищ Донбасу через закриття вугільних та інших промислових підприємств, що змушує тамтешніх мешканців шукати кращої долі деінде.
Не дивно, що ці дві області стали лідерами за темпами скорочення населення. За даними Держстату України, протягом  років, тобто за останні 10 років, перед російським вторгненням, населення Донецької області скоротилося за рахунок усіх факторів (низької народжуваності, високої смертності, міграційного відтоку) на 8%, Луганської області — на 9,4%, а решти регіонів України — на 3,9%. Це означає, що на Донеччині і Луганщині населення скорочувалося більш ніж удвічі швидшими темпами, ніж у інших регіонах України.
Якщо ж говорити не про всю територію Донеччини та Луганщини, а лише про окуповану, то там ці відмінності виглядають ще контрастніше. Окупантам вдалося захопити територію, на якій лише 5,1% населення проживали у сільській місцевості. Фактично ОРДЛО — це суцільна промислова смуга від Луганська до Донецька, у якій перемежовуються житлові зони, зони вугільних та інших промислових підприємств (у багатьох випадках давно збанкрутілих і закритих або ж зупинених нещодавно, вже за окупаційної влади) і величезні зони промислових відходів (зокрема, терикони з відпрацьованої породи після видобутку вугілля), що забруднюють повітря і ґрунтові води. З точки зору економіки ця територія є депресивною, з точки зору екології — суцільною зоною екологічної катастрофи, а з точки зору демографії — зоною найшвидшого (не лише в Україні, а й у всьому світі) скорочення населення.
Після російського вторгнення демографічні тенденції в ОРДЛО різко погіршилися. Першим наслідком окупації стала хвиля біженців. Багато людей мали підстави боятися за своє життя, бо займали чітку проукраїнську позицію. Для молодих сімей важливим мотивом було бажання не наражати на небезпеку своїх дітей. Також чимало чоловіків прагнули уникнути примусової мобілізації до окупаційного війська. До мотивів особистої безпеки додавалися економічні мотиви: дедалі більше людей втрачали бізнес або залишалися без роботи. Чимало різноманітних підприємств закрилися через розірвання зв’язків із партнерами з інших регіонів України або ж через те, що їхні власники переїхали разом із своїм бізнесом на територію, яка залишилася під контролем України. Крім того, з окупованих Донецька і Луганська було евакуйовано державні установи, вищі навчальні заклади тощо.
Серед тих, хто виїхав з ОРДЛО, переважали молодь і люди середнього віку (у т.ч. з дітьми дошкільного та шкільного віку), а частка людей передпенсійного і похилого віку була порівняно невеликою. Типовим явищем було, коли дорослі діти перебиралися на територію, контрольовану Україною, а їхні батьки-пенсіонери залишалися, щоб не кидати напризволяще квартиру. Цей процес триває, оскільки щороку з ОРДЛО масово виїжджають випускники шкіл, щоб вступати до українських вишів, тим більше що для цієї категорії абітурієнтів встановлено спеціальну, спрощену процедуру вступу. Також усі роки окупації триває трудова міграція населення, яка стимулюється зростанням безробіття і знеціненням робочої сили.
Загальним наслідком усіх зазначених тенденцій стало суттєве спотворення демографічної структури населення ОРДЛО. Вона і до війни характеризувалася нижчою, ніж в середньому по Україні, часткою молодих поколінь, а за роки окупації ця частка впала ще сильніше, і за її рахунок зросла частка пенсіонерів. Це означає падіння народжуваності та зростання смертності. Таким чином, російська окупація загнала ОРДЛО в демографічну спіраль вимирання.
Наведемо тепер кількісні показники, що характеризують масштаб демографічних проблем в ОРДЛО.
За даними Держстату України, на тій частині території Донецької та Луганської областей, яка наразі є окупованою, станом на 1 січня  року (тобто до окупації) проживало відповідно  тис. і  тис., сумарно —  тис. осіб.
Так звані «держслужба статистики ДНР» і «держкомітет статистики ЛНР» говорять про наявні  тис.^[30] і  тис.^[31]жителів окупованих Росією територій Донеччини і Луганщини станом на 1 жовтня  року, сумарно —  тис. осіб. Водночас зазначається, що розрахунок чисельності населення здійснюється за даними Всеукраїнського перепису населення року, з урахуванням природного та міграційного руху населення, за інформацією реєстраційних органів.
З цих даних виходить, що протягом майже восьми років окупації населення ОРДЛО скоротилося лише на тис. осіб. Однак цим даним не можна вірити, оскільки вони не враховують реальний міграційний відтік. Здебільшого люди знімаються з реєстрації за місцем проживання в ОРДЛО лише у разі, коли сім’я продає квартиру і виписується (водночас там реєструються нові власники). Але переважна більшість тих, хто виїхав з ОРДЛО, житло не продали і з реєстрації не знялися. Зазвичай хтось з членів сім’ї (старше покоління) залишається доглядати за житлом, або ж власники час від часу самі навідуються до своїх квартир чи довіряють ключі комусь із сусідів. Це практикується вже чималий час і може тривати ще багато років.
У квітні  ррку Український інститут майбутнього презентував дослідження «Чому за колабораціонізм в Україні нікого не засудять?»^[32], у якому, зокрема, було зроблено достовірнішу оцінку чисельності населення в ОРДЛО. За цими розрахунками, за роки окупації кількість жителів окупованих територій Сходу України скоротилася з 3,9 млн до 2,9 млн, тобто на 1 млн осіб. З них 0,7 млн — це міграційний відтік, а 0,3 млн — так зване природне скорочення населення, тобто різниця між кількістю померлих і кількістю новонароджених.
У вересні  року проєкт «Донбас Реалії», посилаючись на наявний у нього документ, розповів, що, згідно з внутрішніми російськими даними, на окупованому Донбасі проживає близько 2,9 млн осіб, 38% з них — пенсіонери. Чинником відтоку робочої сили названо те, що середня зарплата в ОРДЛО — лише 15 тис. руб., на 20 тис. руб. менше, ніж у сусідній Ростовській області РФ.^[33]
Отже, внутрішні російські дані, якими оперує уряд РФ, збіглися з оцінками, які УІМ оприлюднив кількома місяцями раніше: в ОРДЛО залишилося близько 2,9 млн жителів. Дослідження УІМ також містить прогноз, що протягом наступних п’яти років (тобто до  року) населення ОРДЛО скоротиться ще приблизно на 0,4 млн осіб, у т.ч. на 0,2 млн — через міграційний відтік і ще на 0,2 млн — через так зване природне скорочення.
Подальший розвиток подій засвідчив, що темпи знелюднення ОРДЛО можуть прискоритися і що це навмисно стимулюватиме Росія. Зокрема, російські компанії вже почали організовано переселяти до себе робочу силу з ОРДЛО разом з сім’ями, тобто назавжди.
Гучний приклад подав вугільний холдинг «Колмар», який перевіз із Донбасу до Якутії 2 тис. шахтарів та їхні сім’ї. Компанія допомогла їм отримати російські паспорти та поселила в Нерюнгрі. Про це повідомив генеральний директор «Колмару» Артем Левін, виступаючи на сесії «Виклики і перспективи російської праці» Східного економічного форуму у Владивостоку 2 вересня  року.^[34]
13 вересня  року МВС РФ оголосило про ініціативу включити жителів ОРДЛО в російську державну програму переселення співвітчизників, які проживають за кордоном. ^[35]Вона пропонує пільги, допомогу, роботу і в деяких випадках навіть житло. Але переселятися потрібно в пріоритетні для уряду Росії регіони — це суб’єкти РФ, що входять до складу Далекосхідного федерального округу (від Якутії і Чукотки до Бурятії і Приморського краю). ^[36] Особливо затребувані там якраз характерні для Донбасу професії: шахтар, металург, токар тощо.
Заохочуючи працездатне населення ОРДЛО переселятися на далекий схід Росії, Кремль вирішує одразу два завдання. По-перше, він забезпечує ці свої регіони трудовими ресурсами. А по-друге, він поглиблює демографічну кризу в ОРДЛО і таким чином ще більше ускладнює відродження економіки ОРДЛО у разі деокупації цієї території.
Вимирання від COVID
Ще одним чинником демографічної кризи в ОРДЛО стала надвисока смертність від COVID Станом на 7 листопада  року, так зване «міністерство охорони здоров’я ДНР» повідомило про зареєстрованих випадків зараження і  смертей ^[37] , а «міністерство охорони здоров’я ЛНР» — про зараження і  летальних випадки.^[38]Сумарно в ОРДЛО  померлих від COVID Якщо співвіднести цю кількість з «офіційною» чисельністю населення тис. осіб, виходить  смерті на 1 млн жителів, а якщо поділити на достовірнішу оцінку 2,9 млн осіб, виходить  смертей на 1 млн жителів.
За даними Worldometers ^[39], Україна і Росія на цю дату мали удвічі меншу смертність від COVID відповідно  і  смертей на 1 млн жителів. Звісно, усі ці дані (по ОРДЛО, по Україні, по Росії) сильно занижені. Але в будь-якому разі ситуація в ОРДЛО виглядає особливо поганою.
24 жовтня Східна правозахисна група повідомила результати проведеного нею моніторингу. Дві третини лікувальних закладів в ОРДЛО заповнені хворими на COVID У більшості міст ОРДЛО хворими на COVID заповнені також і гінекологічні відділення (операції з гінекології проводяться лише у Луганську та Донецьку в обмеженій кількості). Виняток становлять лише відділення онкологічні, їх поки що не віддають під COVID ^[40]
Одна з причин такого стану справ — дуже низькі темпи вакцинації в ОРДЛО. Окупаційна влада заборонила будь-які вакцини, окрім російських. Але при цьому Росія не поспішає забезпечувати окуповані території своїми вакцинами. Тобто в ОРДЛО штучно створюється дефіцит вакцин.
Як відомо, для багатьох країн, зокрема й для України, одним з джерел отримання вакцин є COVAX — глобальна ініціатива, яка проголосила своїм завданням забезпечити вакцинацію щонайменше 20% населення кожної країни і доступ усіх країн до різних вакцин.^[41] Цими можливостями користуються жителі навіть найбідніших країн світу. Але Москва руками своїх маріонеток у Донецьку й Луганську зробила населення ОРДЛО заручником єдиного виробника вакцин — російського, не взявши водночас на себе ніяких зобов’язань щодо обсягів і термінів поставок.
Це дає підстави прогнозувати, що у році ОРДЛО залишаться одними з найгірших місць на планеті за ситуацією з COVID І це теж буде одним з «дарунків» Україні від Путіна.
РОЗДІЛ 4
Міжнародна політика
Зміст:
Глобальне суперництво КНР та США
Міжнародна енергетична криза
Реконфігурація політичної влади у Росії
Політична криза у Білорусі
Переосмислення відносин між Україною та країнами Заходу
Міжнародні амбіції Туреччини
Реструктуризиція регіональних порядків
Польсько-європейська конфронтація
Глобальне суперництво КНР та США
Американсько-китайське суперництво у році остаточно оформилося у повноцінне великодержавне протистояння з контурами «нової холодної війни». Адміністрація Дж. Байдена продовжила стратегічний курс на конфронтацію з КНР, який розпочався ще за часів Б. Обами, і дійшов активної фази під час президентства Д. Трампа.
Відносини між Китаєм і США стали магістральним сюжетом у розвитку сучасних міжнародних відносин. Вони визначатимуть майбутнє світового порядку на наступне десятиліття як мінімум, а також матимуть вплив на військово-політичні, ідеологічні та фінансово-економічні процеси у світі. За оцінками британського Центру економічних і ділових досліджень, економіка Китаю випередить американську вже у році [42].
Те, що розпочалося за адміністрації Д. Трампа як торгова війна з метою врівноважити торговий баланс між країнами, зараз поширюється й на інші сфери співпраці та все більше нашарується на політико-ідеологічні протиріччя між двома великими державами. Ці протиріччя стають ледь не головним маркером розколу між Сходом і Заходом. Адміністрація Дж. Байдена не скасувала і не послабила торгові обмеження, запроваджені своїми попередниками, і навіть навпаки – після пандемії COVID між ними розпочалася запекла глобальна політична боротьба, яка увібрала у себе абсолютно нові смисли та ідеї.
Ключова ідея — поступовий занепад ліберального світового порядку, який був сформований на чолі зі США після Другої Світової війни, і оновлений у році із розпадом Радянського Союзу. Хвиля демократизації та лібералізації країн світу, яка розпочалася у х, вже за 20 років змінилася зростанням націонал-консервативних настроїв, антиглобалістських сентиментів та поширенням антизахідних ідеологій, особливо у деколонізованих, соціально-уразливих або економічно слабких регіонах, таких як Близький Схід, Африка, Південна Азія і Центрально-Східна Європа. Саме поступова втрата Сполученими Штатами та Європою першості у світовій економіці та послаблення їхньої безумовної ініціативи на міжнародній арені призвели до сходження регіональних гравців і появи альтернативних наративів про те, як слід розвиватися, жити, мислити, керувати та воювати. Саме у цьому контексті слід розглядати загострення протистояння між США, які за будь-яку ціну хочуть зберегти свої позиції у ядрі інноваційних світових лідерів, і Китаєм, який стає головним конкурентом Штатів у битві за статус наддержави.
Всесвітня коронакриза років поставила питання про ефективність різних моделей соціально-економічного розвитку та держуправління. В умовах різкого зростання попиту на вирішення етичних питань (соціальна несправедливість, економічна нерівність, бідність, беззаконня, бажання «нормальності») та на тлі постковідної соціальної радикалізації значної частини населення, Китай почав просувати наратив кризи західної демократії та капіталізму, наголошуючи на тому, що модель розвитку країн Заходу не придатна для життя у світі майбутнього, несправедлива та неефективна, а глобалізацію, як її бачать китайці, має очолити саме Пекін. За словами голови КНР Сі Цзіньпіна, його країна «не прагне гегемонії», але бачить себе у самому центрі світової торгівлі, ядром нової глобалізації, державою, яка зможе розмити монополію західних країн у виборі міжнародних правил гри [43].
У відповідь на такий виклик, США чудово розуміють, що без змін у власній політиці їх очікує поразка. А відтак, Вашингтон сам пішов на закриття ліберального світового проєкту, уособленням чого стало обрання президентом США Дональда Трампа у році. Необхідність підтримувати динамічну стратегічну конфронтацію із Китаєм повернуло в американську політику примат національних інтересів та принципи геополітичного мислення у боротьбі за конкретні сфери впливу. Політичний прагматизм, який завжди був притаманний саме Штатам, знову переміг ідеалізм, і поступово стає основним маркером американської зовнішньої політики. Очікувано, це призвело до суттєвих зрушень у зовнішній політиці США та сприйняття Америки в інших країнах, у тому числі й в Україні, де це сприйняття якраз засновувалося на «ліберально-ідеалістичному образі» США х років.
Маючи намір лишатися лідером умовного «західного світу» (хоча сьогодні Захід — це поняття дуже різноманітне та неоднозначне), США пішли на відмову від ролі «глобального поліцейського», про що публічно заявив ще Д. Трамп у році у ході візиту на американську військову базу в Іраку [44]. Роль гегемона, який захищав демократію і намагався поширювати всюди свої ліберально-демократичні цінності, виявилася занадто виснажливою і дорогою. Тому, як сказав президент США Джозеф Байден, виступаючи зі своєю «афганською промовою» у серпні року, Вашингтон не займатиметься більше національним будівництвом закордоном, а присвятить час та увагу внутрішнім проблемам [45].
На тлі пандемії COVID США загострили антикитайську риторику, запровадили додаткові санкції і почали вибудовувати новий глобальний альянс на кшталт західного блоку, який існував у часи «холодної війни» з СРСР. Пріоритет зовнішньої політики США почав переміщуватися у Азійсько-Тихоокеанський регіон, де Вашингтон взявся за інституціоналізацію своїх відносин з регіональними партнерами, яких вдається переконати у необхідності стримування Китаю. Наприкінці вересня США уклали угоду про оборонну співпрацю з Австралією і Британією (AUKUS), а у тому ж місці з’явилася інформація про те, що Сполучені Штати готові запросити Індію, Японію та Південну Корею у свій «Альянс п’яти очей». У Східній Європі США посилили співпрацю зі своїми традиційними союзниками з числа країн-учасниць «Ініціативи Тримор’я».
Окрім формування нових регіональних альянсів та об’єднань, ще одним наслідком загострення китайсько-американського протистояння стала реконфігурація балансу сил. США почали тиснути на країни, які співпрацювали з Китаєм, вмовляючи їх відмовлятися від великих інфраструктурних проєктів та китайських інвестицій. У свою чергу, Пекін активізував свою дипломатію у кількох важливих для США регіонах, наприклад у Латинській Америці та Східній Європі.
Боротьба між КНР і США вплинула й на загострення низки конфліктів уздовж геополітичної периферії Китаю, зокрема у Гонконзі, М’янмі, Південно-Китайському морі, Афганістані, Кашмірі та в районі Тайванської протоки. Все це змінює регіональний баланс сил, змушуючи різні країни робити вибір у цьому глобальному протистоянні.
Ідеологізація великої кількості міжнародних процесів також стала прямим наслідком китайсько-американського протистояння. Навіть питання «зеленого енергетичного переходу», як показав кліматичний саміт в Глазго, стало політизованим і розколює країни. Китай та Росія демонстративно проігнорували саміт COP26, тоді як США використали це, щоб звинуватити їх у намірах саботувати розвиток «зелених технологій».
У цьому контексті Україна опинилися у доволі непростій ситуації. Китайсько-американська «нова холодна війна» створила політичні розтяжки для багатьох країн, які намагалися розвивати стосунки як з однією, так й з іншою стороною.
Для нас Китай — найбільший торговельний партнер. За результатами року, на Китай припадало $ 16,4 млрд, а це понад 16% від усієї зовнішньої торгівлі України [46]. За останні 5 років обсяги китайських інвестицій в українську економіку сягнули $ млн [47]. З року Україна офіційно бере участь у глобальній ініціативі Пекіна «Один Пояс, Один Шлях», хоча й безуспішно. Китайський напрямок є одним з найбільших для українських агротрейдерів. За перші 11 місяців допандемійного року національний АПК отримав $ 1,8 млрд від експорту сільськогосподарської продукції у Китай.
З іншого боку, США для України — головний партнер у сфері безпеки та оборони, політичний та ідеологічний союзник. Під час робочого візиту президента України В. Зеленського до Вашингтона на початку вересня сторони підписали масштабну рамкову угоду про стратегічну співпрацю в оборонному секторі [48]. Крім того, у листопаді Україна та США перепідписали інший фундаментальний документ — Хартію про стратегічне співробітництво, яку не оновлювали з року. Щорічно, Україна отримує від США $ млн військової допомоги, а у році Вашингтон додатково виділив $60 млн на поставки нової партії ПТРК «Javelin» та $45 млн на гуманітарну допомогу. З року через програми Держдепартаменту та Пентагону США виділили Україні $2,5 млрд на програми тренування та спорядження Збройних сил, а загальний обсяг безпекової підтримки США за ці 7 років сягнув $4,6 млрд [49].
Суперництво між КНР і США ставить Україну у невигідну ситуацію вибору. Як показала історія із заводом «Мотор Січ», який Україна намагалася продати китайським інвесторам, США готові тиснути на Київ з метою недопущення поглиблення співпраці України з Китаєм. У свою чергу, це псує стосунки останніх і наражає Україну на ризики економічних, торгових та фінансових санкцій з боку Пекіна: скорочення обсягів торгівлі, запровадження торгових обмежень, відмова від імпорту українських товарів, позитиви у міжнародних арбітражах тощо. Це шкодить міжнародним зв’язкам України, і змушує Київ обирати між Сполученими Штатами та КНР. Будь-який вибір автоматично позбавляє Україну цілого зовнішньополітичного вектору, який є надзвичайно важливим для державних інтересів та інтересів бізнесу.
Крім того, глобальне суперництво двох великих держав прискорює конкуренцію країн у кількох критичних галузях: «зелена енергетична трансформація», боротьба за ринок рідкоземельних металів, відкриття транспортних коридорів та битва за міжнародні логістичні вузли. Україна поки що не готова пропонувати конкретні ініціативи на цих напрямках, а відтак, протистояння Китаю і США маргіналізує Україну, і робить із неї «державу-фронтир», яка перебуває на самій лінії глобального протистояння між Заходом і Сходом — роль, яку сама Україна та українська влада грати не бажають. Може скластися ситуація, що через китайсько-американські протиріччя і взаємний тиск з обох сторін, Україна не ризикне входити у будь-які міжнародні інфраструктурні та логістичні проєкти, а відтак випаде з регіональних програм розвитку.
Від боротьби США і Китаю змінюється міжнародний порядок денний. Стабільність світових ринків напряму впливає на економічну стабільність України. Міжнародна енергетична криза, яка розпочалася у жовтні з різкого росту цін на енергоносії в Азії, призвела до суттєвого погіршення соціально-економічної ситуації в Україні та підірвала позиції правлячої партії та уряду В. Зеленського. Звісно, це падіння не було безпосереднім наслідком кризи в Європі, але опосередковано, воно показало, що Україна — залежна від того, наскільки передбачуваною і стабільною є ситуація на світових ринках.
Більше того, китайсько-американське суперництво змінює міжнародну архітектуру безпеки і роль у ній Росії, що для нас є ключовим елементом цього процесу. Це стосується не лише здатності США захищати своїх союзників на прикладі Тайваня, але також і вірогідності домовленостей між Росією і США.
Після Женевського саміту Путіна-Байдена та запуску оголошеного президентом США «стратегічного діалогу» з Москвою, стало очевидно, що адміністрація Білого Дому прагнутиме досягти взаємопорозуміння із РФ через вихід на «впорядковану конфронтацію», заручившись щонайменше нейтралітетом Росії у глобальному протистоянні Вашингтона та Пекіна. Однак віртуальні переговори між президентом США Джозефом Байденом і лідером КНР Сі Цзіньпіном 16 листопада завершилися напрочуд конструктивною розмовою і відновленням «гарячої лінії» зв’язку між військовим керівництвом двох держав. Це означає, що і США, і Китай вирішили на найближчий час взяти паузу у своєму активному протистоянні.
Не виключено, що необхідність у перерві пов’язана із усвідомленням сторін про неможливість або небажання прямого лобового збройного зіткнення між собою у випадку подальшої ескалації, особливо навколо Тайваня, по якому Байден різко пом’якшив риторику у розмові з китайським колегою. Китаю необхідно ще приблизно від 5 до 10 років, щоб вирівняти військово-політичний паритет зі США і стати спроможними балансувати воєнну потужність США як мінімум у регіоні і у своїй периферії. Для Вашингтона «пауза» необхідна, перш за все, заради стабілізації внутрішньополітичної ситуації, а також для переговорів з Росією. У США розуміють, що Китай і Росія разом будуть набагато важчим суперником, аніж поодинці.
Відтак, імовірно, що тактична мінірозрядка, яка мала місце на переговорах Сі Цзіньпіна і Джо Байдена, є прелюдією до спроби США вирішити спершу питання Російської Федерації у найближчі роки, перш ніж здійснити наступні кроки у протистоянні з Китаєм. Вирішення питання Росії можливе за двома базовими сценаріями:
ред. код]
↑ ^а^бНаша задача — привнести культуру ответственной игры»: интервью о репозиционировании FAVBET. 19 апреля Архів оригіналу за 24 червня Процитовано 22 червня &#;
↑Favbet. Архів оригіналу за 25 червня Процитовано 25 червня &#;
↑Favbet - About us. Архів оригіналу за 25 червня Процитовано 25 червня &#;
↑ ^а^бFavbet зупиняє роботу в Білорусі. goalma.org. 4 березня Процитовано 3 серпня &#;
↑Ставки сделаны. goalma.org. 13 мая Процитовано 9 серпня &#;(рос.)
↑Все о букмекерской конторе Favbet. goalma.org. Процитовано 3 серпня «название бренда часто менялось – БК называлась в разное время «Фаворит», «Фаворит Спорт», «Фаворит Тото»…
Изначально бренд Favbet был предназначен для раскрутки БК за пределами Украины» &#;
↑Фавбет чи Фаворит: це однакові бренди казино чи різні?. ua - Сайт міста Тернополя. Процитовано 3 серпня &#;
↑Олеся Блащук (21 сентября ). СБУ изъяла серверы у провайдера «В.О.К.С.» из-за сайтов букмекерской конторы. goalma.org. Процитовано 9 серпня &#;(рос.)
↑ ^а^бДмитрий Демин (). FavBet – букмекерская контора на Legalbet. Legalbet. Процитовано 4 серпня «репутация букмекера пострадала от ряда серьезных ударов, начало которых совпало с изменением законодательства в отношении игорной деятельности в Украине и России.» &#;
↑Букмекерские конторы "Winline" и "Favbet" на украинском рынке спортивных ставок. goalma.org (Сравнение возможностей обеих брендов). 4 ноября Процитовано 3 серпня «Ранее ставки в режиме онлайн принимались на сайте goalma.org Сегодня это уже отдельный самостоятельный игровой ресурс, принадлежащий бренду «Фаворит-Спорт». Букмекерская контора «Favbet», получив лицензию оффшора Кюрасао, обслуживает своих клиентов с помощью сайта goalma.org Тем не менее, обе конторы принадлежат, так или иначе, одному владельцу — Favorit United N.V.» &#;
↑Загальні правила. goalma.org. ТОВ «БУКМЕКЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ФАВБЕТ». Процитовано 3 серпня «Правила регламентують взаємовідносини між власником ліцензії FavBet (представленим Favorit United N.V. - Abraham Mendez Chumaceiro Blvd, Willemstad, Curacao - власник ліцензії), BINTPASH (представлений BINTPASH LTD. - 88 Savva Rotsidi, Mammari, , Nicosia, Cyprus - компанія з обробки платежів) та Клієнтами (приватні особи, які роблять ставки на спортивні та інші події). Ці Правила набирають чинності з моменту їх публікації на офіційному веб-сайті БК FavBet (goalma.org) з 1 березня року.» &#;
↑Ліцензія та ліцензійне казино в Україні. Favorit United NV. Процитовано 3 серпня «Ліцензія на онлайн казино Україна, отримана в Кюрасао, необхідна для діяльності, пов’язаної з азартними іграми, на території будь-якої країни, де не заборонені азартні ігри. Ліцензія “Кюрасао” є показником міжнародності. Її отримання необов’язково, якщо казино діє біля однієї національної країни. Цю ліцензію отримують для створення філій у кількох країнах світу та надання доступу до казино з будь-якої точки планети.
Ліцензія на онлайн казино Україна, отримана від української держави, є обов’язковою у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор»» &#;
↑Поліція має припинити діяльність гральних закладів до кінця дня, - Аваков. РБК-Украина. Процитовано 4 серпня &#;
↑Favorit Sport прокомментировал обвинения в нелегальности. Главком. 20 грудня, Процитовано 10 серпня &#;
↑Прес-служба прокуратури міста Києва (). Столичні правоохоронці припинили діяльність нелегальної букмекерської контори. Київська міська прокуратура. Процитовано 3 серпня &#;
↑Ольга Карпенко (22 січня ). В беттинговой компании и в домах сотрудников проходят обыски. В компании это отрицают. goalma.org (ru-RU). Процитовано 9 вересня &#;
↑Павел Калашник (23 января ). Правоохранители провели обыски в офисе «Фаворит спорт», в компании это отрицают. goalma.org(рос.). Процитовано 25 серпня &#;
↑Поліція провела обшуки в букмекерській компанії "Фаворит спорт". РБК-Украина(рос.). Архів оригіналу за 21 лютого Процитовано 11 лютого &#;
↑Владимир Кондрашов (5 февраля ). С третьей попытки. Суд решил заблокировать сайты букмекерской компании Favbet. Процитовано 3 серпня &#;
↑про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня року у частині веб-сайтів, які належать ТОВ «Фаворит Юнайтед Н.В.». Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку. Процитовано 4 серпня &#;
↑Рішення Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей. від 5 квітня &#;
↑КРАІЛ видала ліцензію на організацію залів гральних автоматів. goalma.org (ua). 28 жовтня Процитовано 25 серпня &#;
↑КРАИЛ выдаст еще одному наземному казино лицензию на азартные игры. goalma.org(рос.). 28 жовтня Процитовано 25 серпня &#;
↑Інформація щодо виданих ліцензій на гральний автомат (Додаток до рішення КРАІЛ № ).&#;
↑FAVBET Tech — резидент "Діgoalma.org" — goalma.org goalma.org(укр.). 24 березня Процитовано 31 серпня &#;
↑Артур Валерко (). У ПФЛ появился спонсор, у спонсора − желание помогать отечественному футболу. Українська асоціація футболу (Футбольная жизнь в зеркале СМИ). goalma.org Процитовано 9 серпня &#;
↑ФК "Динамо" (Київ) та компанія "Фаворит Спорт" стали партнерами. Укрінформ. Процитовано 3 серпня &#;
↑FAVBET став офіційним спонсором Руху. goalma.org(укр.). Процитовано 31 серпня &#;
↑goalma.org «Дякуємо тобі, що живемо грою, а не війною»: гравці клубів Favbet Ліги привітали українських бійців. goalma.org(рос.). Процитовано 1 вересня &#;
↑FAVBET. Клубы УПЛ поздравили с Днем украинского языка стихами. goalma.org(рос.). Процитовано 1 вересня &#;
↑Мороз, Евгений. Динамо, каким его никогда не видели. Анонс фильма «Неизвестное Динамо». goalma.org(рос.). Процитовано 29 серпня &#;
↑Заметкин, Макс. Про проект . goalma.org goalma.org(укр.). Процитовано 1 вересня &#;
↑Старий річний Mercedes-Benz пішов з молотка за ціною нового Bentley Bentayga. ФОКУС(укр.). 4 січня Процитовано 31 серпня &#;
↑FAVBET та "Динамо" припиняють співпрацю. goalma.org (Новини компаній). 25 липня. Процитовано 3 серпня &#;
↑Владислав Лютостанський (25 липня ). «Керівництво Динамо дізналося про кулуарні переговори з Шахтарем»: клуб Суркіса розірвав контракт зі спонсором. Процитовано 3 серпня &#;
↑Шахтар і FAVBET: новий титульний партнер клубу (новина на офіgoalma.orgі ФК «Шахтар» (Донецьк)). &#;
↑Marin Kraljević (). Zagrebačko finale Favbet futsal gradskih liga uz Lidiju Bačić!. CROfutsal(хор.). Процитовано 29 серпня &#;
↑Як український досвід допомоги армії змінив уявлення світу про сучасну війну. РБК-Украина(укр.). Процитовано 3 травня &#;
↑Favbet за рік великої війни направив до бюджету та на допомогу Україні понад млн гривень. РБК-Украина(укр.). Процитовано 3 травня &#;
↑Favbet Foundation передав ЗСУ ще два позашляховики, квадрокоптери і тепловізори. goalma.org(укр.). 13 березня Процитовано 3 травня &#;
↑БФ Favbet Foundation на Opendatabot
↑Favbet представила в Украине благотворительный фонд Favorit Foundation. goalma.org(рос.). 30 августа Архів оригіналу за 24 жовтня Процитовано 3 серпня «так или иначе наши усилия направлены на помощь детям, молодежи в разных направлениях» &#;
↑FAVBET. Favorit Foundation починає свою роботу в Україні з інфраструктурних проектів. goalma.org(укр.). Процитовано 2 вересня &#;
↑Благодійний фонд Favorit Foundation змінює назву на  Favbet Foundation. Фокус. 24 червня Процитовано 3 серпня &#;
↑Проєкти. United24.&#;
↑Favbet передав 10 млн грн на закупівлю FPV-дронів у рамках проєкту UNITED24 "Операція "Єдність". goalma.org. 14 серпня &#;
↑Понад мільйонів направив Favbet до держбюджету та на допомогу ЗСУ за рік великої війни в Україні. goalma.org(укр.). Процитовано 3 травня &#;
↑Украина, Комментарии (22 лютого ). Favbet за рік великої війни направив до бюджету та на допомогу Україні понад млн гривень. Коментарі Україна (ua). Процитовано 3 травня &#;
↑Футбол та баскетбол для дітей: спортивні секції за підтримки Favbet Foundation // інф. на goalma.org за року
↑Favbet Foundation провів дитячий футбольний турнір // інф. на goalma.org за
↑Favbet Foundation анонсує безкоштовні спортивні секції для дітей у Києві. РБК-Украина(укр.). Процитовано 3 травня &#;
↑"Клуб Супергероїв" Favbet Foundation анонсує безкоштовні спортивні секції дітей у Києві. Спорт 24(укр.). Процитовано 3 травня &#;
↑Як благодійний фонд FAVBET Foundation допомагає армії та переселенцям. goalma.org(укр.). Процитовано 3 травня &#;
↑Як український досвід допомоги армії змінив уявлення світу про сучасну війну. РБК-Украина(укр.). Процитовано 3 травня &#;
↑Проєкт Мінцифри та FAVBET «Цифровізація бібліотек» став найкращою практикою взаємодії бізнесу з державою. goalma.org(укр.). Процитовано 3 травня &#;
Помилка цитування: Тег з назвою "radiotrek_favbet-foundation", визначений у , не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег з назвою "goalma.org_mintsifri-ta-favbet", визначений у , не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег з назвою "goalma.org_", визначений у , не використовується в попередньому тексті.
Посилання[ред.
nest...
65790 65791 65792 65793 65794

казино с бесплатным фрибетом Игровой автомат Won Won Rich играть бесплатно ᐈ Игровой Автомат Big Panda Играть Онлайн Бесплатно Amatic™ играть онлайн бесплатно 3 лет Игровой автомат Yamato играть бесплатно рекламе казино vulkan игровые автоматы бесплатно игры онлайн казино на деньги Treasure Island игровой автомат Quickspin казино калигула гта са фото вабанк казино отзывы казино фрэнк синатра slottica казино бездепозитный бонус отзывы мопс казино большое казино монтекарло вкладка с реклама казино вулкан в хроме биткоин казино 999 вулкан россия казино гаминатор игровые автоматы бесплатно лицензионное казино как проверить подлинность CandyLicious игровой автомат Gameplay Interactive Безкоштовний ігровий автомат Just Jewels Deluxe как использовать на 888 poker ставку на казино почему закрывают онлайн казино Игровой автомат Prohibition играть бесплатно

© 2024 Toko Cleax. Seluruh hak cipta.

Спонсорство[ред. ред. код]

ЗАВАНТАЖИТИ &#;ПРОГНОЗ &#; У PDF

Таким чином, основний формат розвитку подій на рік можна описати формулою:

Цілі української влади на рік

Давайте ще раз подивимося на таблицю. Дамо дещо спрощений варіант «ситуація на кінець року – бажане у році».

Перші кроки, щоб стати Лукашенко

Умови настання сценарію

Перебіг процесів

Ключовий підхід (з урахуванням досвіду року та обмеженості у виборі механізмів) – протиставлення та створення опонентам іміджу «сил, які працюють проти змін».

У кожному з варіантів (з референдумом чи без) ми виходимо на:

• коаліцію Банкової з однією або декількома ФПГ на початку року;

• політикою щодо монополізації впливу на медійне поле (війна за ЗМІ продовжиться);

• формування системи контролю за місцевими елітами — функціонал держадміністрацій може бути переглянутий.

Ймовірність

Оскільки такий набір стартових умов отримати складно, то ймовірність настання сценарію (за умови його сильної привабливості для оточення Зеленського) не більше %.

Варіант «Батько нації»

Посилання[ред. nest... 65790 65791 65792 65793 65794

Посилання[ред.
nest...
65790 65791 65792 65793 65794

Зміни в регулюванні азартних ігор в Румунії

ред. код]

Компанію було створено року в Україні, року відкрився сайт для прийому ставок.

року мережа охоплювала понад 90 міст України й налічувала близько пунктів прийому ставок. Ще 93 пункти було в 44 містах Росії^[6].

Назва бренду змінювалася&#;— у різний час це були «Фаворит», «Фаворит Спорт», «Фаворит Тото» тощо. Бренд «Favbet» початково застосовувався для просування за межами України^[7]^[8].

року компанія почала роботу в Білорусі, &#;— в Румунії, &#;— у Хорватії.

Хоча з року букмекерська діяльність в Україні була забороненою^[9], компанія успішно розвивалася й зайняла вагому частку ринку. Компанія була помітною також у Росії, Білорусі та інших пострадянських країнах^[10]. Діяльність здійснювалася під ліцензією уряду Кюрасао, виданою компанії Favorit United N.V.^[11]^[12]^[13]

Наприкінці року, коли Верховна Рада розглядала законопроект про легалізацію грального бізнесу, уряд України вжив рішучих заходів щодо діяльності букмекерів під вивіскою державних лотерей^[14]. Зокрема, під удар потрапили й компанії, що працювали з брендами Favorit та Favbet^[10]^[15]. У січні року повідомлялося про обшуки в компанії «Фаворит спорт»^[16], хоча пресслужба Favbet таку інформацію спростовувала^[17]^[18]^[19]. На якийсь час в Україні було заблоковано доступ майже до всіх сайтів компанії «Favorit United N.V.», зокрема, до доменів , та ін.^[20]^[21]

Закон про легалізацію грального бізнесу було остаточно ухвалено парламентом України 14 липня року. У квітні році Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей України (КРАІЛ) видала зареєстрованій в Україні букмекерській компанії «Фавбет» ліцензію на проведення азартних ігор в інтернеті^[22]. У жовтні компанія отримала ліцензію на проведення азартних ігор у залах гральних автоматів. Ліцензія передбачала відкриття слот-холів у київському готелі «IBIS Київ Залізничний вокзал» та у готелі «Siesta»^[23]. У жовтні також було отримано ліцензію на проведення азартних ігор у казино, що передбачала відкриття казино у київському готелі Mercure Kyiv Congress Hotel^[24]. У березні року право на проведення азартних ігор під брендом Favbet у залі гральних автоматів у готелі «Тиса» (село Петропавлівська Борщагівка) отримала компанія «Фавбет гейм слотс»^[25].

1 березня року, після початку повномасштабного вторгнення РФ до України, компанія оголосила про зупинку роботи в Білорусі^[4].

У березні року підрозділ Favbet Tech, який займається ІТ, вступив до правового режиму «Дія City»^[26].

Легітимність	Зовнішня	Ключові гравці для аналізу: США, ЄС, РФ, Китай, окремо країни-сусіди.
Легітимність	Внутрішня	Населення (маси) еліти, регіональні еліти.
Ресурси	Економічні
Силові
Організаційні
Ідеологічні
Зовнішня підтримка у різних формах (економічна, військова, політична тощо).

Стабільний				Керована дестабілізація	Некерована дестабілізація
Легітимність	Внутрішня	+			&#;	+	&#;
Легітимність	Зовнішня	+		&#;	+	+ або &#;	+ або &#;
Ресурси		+	&#;	+	+	&#;	&#;
Зовнішня підтримка		+	+	&#;	+	&#; або мінімальний +	&#;

Розвиток ситуації у році			План: рік
Ситуація: грудень року	Бажане: рік	Факт: рік	План: рік
Легітимність	Внутрішня	маси	+/- (спадає)	+/- зупинити падіння	+/- стабілізація на ядрі	+/- цементування ядра, збереження позицій лідера
		еліти	+/- (спадає)	+/- стабілізація відносин	+/- тактичні союзи, очікувальна позиція ключових гравців	+/- пропозиція нової системи взаємовідносин, оновлення тактичних союзів
		Регіональні еліти	+/- (спадає)	+ контроль над регіонами (або домовленості)	+/- відсутність різкого конфлікту, але водночас – не отримання контролю; лінія розрізу – Форум МСК/АМУ.	+/- перемога у протистоянні з АМУ – підконтрольність місцевих еліт
	Зовнішня		+/-	+\-	+\- підтримка є , але з негативними сигналами	+\- не впасти!
Ресурси	Економіка		&#;	+\-	+/- вдалий рік – добрий рівень цін на зовнішніх ринках, але країна не вийшла на стійкість за критичними напрямами	+\- отримання додаткових ресурсів за рахунок оновлення тактичних союзів з елітами та отримання загальної керованості процесами
	Силовий блок		+\-	+\- створення системи розподілу впливу	+ посилення позицій; зміна Авакова, призначення у МВС	+ завершення процесу отримання контролю над силовим блоком – антикорупційна інфраструктура
	Організація		&#; (погіршилась)	+/-	+/- покращення дисципліни у «СН», проте початок дроблення партії	+ формування своєї політсили, її сателітів; керована система та дроблення опонентів
	Ідеологія		&#;	&#;	&#;	&#; не актуально
Зовнішня підтримка			+\- (криза в економіці)	+\-	+\-	+\- не впасти!

Стан на кінець року	Бажаний результат на кінець року
Легітимність	Внутрішня	маси	+/- стабілізація на ядрі	+/- цементування ядра, збереження позицій лідера
		еліти	+/- тактичні союзи, очікувальна позиція ключевих гравців	+/- пропозиція нової системи взаємовідносин, оновлення тактичних союзів
		регіональні еліти	+/- відсутність різкого конфлікту, але й неотримання контролю; лінія розрізу – Форум МСК/АМУ	+/- перемога у протистоянні з АМУ – підконтрольність місцевих еліт
	Зовнішня		+\- підтримка є, але з негативними сигналами	+\- не впасти!
Ресурси	Економіка		+/- вдалий рік – добрий рівень цін на зовнішніх ринках, але країна не вийшла на стійкість за критичними напрямами	+\- отримання додаткових ресурсів за рахунок оновлення тактичних союзів з елітами та отримання загальної керованості процесами
Ресурси	Силовий блок		+ посилення позицій; зміна Авакова, призначення у МВС	+ завершення процесу отримання контролю над силовим блоком – антикорупційна інфраструктура
Організація		+/- покращення дисципліни у «СН», проте початок дроблення партії	+ формування своєї політсили, її сателітів; керована система та дроблення опонентів
Ідеологія		&#;	&#; не актуально
Зовнішня підтримка			+\-	+\- не впасти!

Посвідка на проживання

З них отримані вперше

Громадянство